Китай, головний споживач і один із провідних імпортерів золота, зробив крок, який уже називають «золотим переломом». З 1 листопада Міністерство фінансів країни скасувало податкову пільгу, що дозволяла продавцям відшкодовувати податок на додану вартість при перепродажі золота, придбаного через Шанхайську біржу дорогоцінних металів.
Раніше цей механізм фактично знижував кінцеву ціну для покупців, підтримуючи активність на внутрішньому ринку. Відтепер ПДВ доведеться сплачувати повністю — як при реалізації злитків і монет високої проби, так і при продажу ювелірних виробів або промислових компонентів із дорогоцінного металу.
Рішення влади має подвійний ефект. З одного боку, воно допоможе поповнити бюджет, ослаблений сповільненням зростання та падінням доходів від нерухомості. З іншого — підвищить витрати споживачів і компаній, що може охолодити попит на золото в одній із ключових точок світового ринку.
За останній рік китайські інвестори активно скуповували дорогоцінний метал на тлі геополітичної турбулентності, падіння прибутковості доларових активів і зниження відсоткових ставок у США. Саме Китай, разом із Індією, став драйвером глобального ралі, що підняло ціну золота до рекордних $4 000 за унцію.
Аналітики очікують, що скасування пільг може тимчасово скоротити обсяги продажу, особливо серед приватних інвесторів, які розглядали злитки як альтернативу нестабільному юаню. Зростання цін у ювелірному сегменті також може зменшити сезонний попит напередодні зимових свят.
Однак структурно позиції золота залишаються сильними. Центральні банки продовжують накопичувати резерви, особливо в країнах Глобального Півдня, які прагнуть зменшити залежність від долара. Зниження ставок у США підживлює попит на «тверді активи», а геополітичні ризики лише посилюють роль золота як страхового інструменту.
На тлі цієї політики деякі експерти прогнозують можливість корекції до $3 700–3 800 за унцію, після чого ціна може знову зростати. Оптимістичний сценарій — $5 000 протягом року, якщо тренд на диверсифікацію резервів і геополітичну напругу збережеться.
Для ювелірних компаній у КНР скасування пільги означає зростання витрат і, ймовірно, консолідацію ринку. Великі бренди зможуть легше адаптуватися завдяки запасам і доступу до фінансування, тоді як малі майстерні та торговці можуть опинитися на межі виживання.
Підприємства, які працюють із промисловими сплавами, зокрема в електроніці та медичній техніці, теж зіткнуться з підвищенням собівартості. Це може вплинути на експорт готових виробів, якщо уряд не запровадить компенсаційні механізми.
Психологічно ринок сприйняв новину як сигнал, що Пекін готовий пожертвувати короткостроковою лояльністю споживачів заради фінансової стабільності. Це вказує на прагнення уряду зміцнити фіскальну базу перед можливими новими програмами стимулювання.
На міжнародному рівні цей крок може зменшити частку Китаю в глобальному імпорті фізичного золота, що відкриє вікно можливостей для Індії, Туреччини й країн Перської затоки. Для ринку це означає перерозподіл потоків, але не кінець «золотої лихоманки».
У перспективі КНР, ймовірно, спробує компенсувати втрату попиту через розвиток цифрових інструментів — наприклад, онлайн-інвестицій у золото через банки або платформи Alipay та WeChat Pay. Це дозволить уряду краще контролювати операції й зберігати ліквідність у фінансовій системі.
Після скасування податкових привілеїв китайський ринок золота входить у фазу «дорослішання». Менше пільг — більше регуляції, менше спекуляцій — більше структурного попиту з боку державних і корпоративних гравців. У цьому й полягає нова стратегія Пекіна: золото — не іграшка для натовпу, а стратегічний інструмент резервної політики.
