Політична сцена Франції знову захиталася: після розпуску уряду Франсуа Байру президент Еммануель Макрон залишився без чіткої стратегії, а його опоненти зліва і справа вимагають дострокових виборів. У країні зростає відчуття безвиході, а Європа уважно спостерігає за тим, як слабне один із її ключових лідерів.
Макрон, який понад вісім років перебуває при владі, дедалі частіше демонструє жорсткий стиль і прагнення виглядати сильним, проте реальність для нього невтішна. Парламент фактично заблокований: центристський табір президента втратив вплив, ліві на чолі з Жан-Люком Меланшоном закликають його до відставки, а Марін Ле Пен вимагає розпуску парламенту та нових виборів.
Ситуацію ускладнює економіка. Байру, попередній прем’єр, ще до падіння уряду попереджав про ризик зниження кредитного рейтингу Франції, яка вже платить за боргові зобов’язання більше, ніж криза-охоплена Греція. Агентство Fitch може винести несприятливий вердикт вже найближчими днями, що лише підсилить соціальну напругу.
Політологи зазначають: Макрон опинився в ізоляції, якої не зазнавав жоден його попередник у П’ятій республіці. Його головна дилема полягає в пошуку нового прем’єра. Якщо він знову зробить ставку на центристів чи правоцентристів, то ризикує викликати масові протести на кшталт «жовтих жилетів». Якщо ж звернеться до лівих, зіштовхнеться з вимогою підвищення податків для багатих, що відштовхне бізнес та міжнародних інвесторів.
Франція живе в очікуванні нових акцій протесту. Рух «Bloquons Tout» («Блокуємо все») закликав паралізувати країну, а профспілки вже готують масштабні страйки проти ймовірного антикризового бюджету. Соціальний вибух може стати вирішальним фактором, що змусить Макрона піти на поступки.
На зовнішньополітичному фронті президент намагається залишатися активним: його жорсткі заяви проти Володимира Путіна свідчать про прагнення зберегти лідерство в європейській політиці. Проте навіть тут його позиції похитнулися — союзники дедалі частіше ігнорують французькі ініціативи, концентруючись на власних проблемах.
Марін Ле Пен, яка двічі програвала Макрону на президентських виборах, тепер бачить свій шанс. Соціологічні опитування показують: її партія «Національне об’єднання» може стати найбільшою силою в парламенті у разі дострокових виборів. Меланшон, своєю чергою, просуває ідею зміни Конституції, щоб обмежити «президентську монархію», яку він приписує Макрону.
Франція опинилася в моменті істини. Президент, який мріяв реформувати країну і стати «лідером Європи», нині бореться за власне політичне виживання. У нього залишилося лише півтора року до кінця каденції, але якщо криза затягнеться, він ризикує увійти в історію не як реформатор, а як президент, за час якого Франція загрузла у паралічі.
