Венесуела опинилася в епіцентрі нової геополітичної напруги. Після нарощування військової присутності США у Карибському басейні президент Ніколас Мадуро направив до Москви, Пекіна й Тегерана прохання про допомогу. Згідно з документами, отриманими The Washington Post, венесуельський лідер звернувся до Володимира Путіна із листом, у якому просить системи ППО, ракети та модернізацію авіації.
Ці звернення збіглися з активізацією американських сил у регіоні. Вашингтон пояснює розгортання військових кораблів, безпілотників та авіації боротьбою з наркотрафіком, але Каракас розцінює це як пряму загрозу. У своєму посланні Мадуро заявив, що будь-яка агресія США проти Венесуели буде розцінена як «удар по Китаю» через «спільну ідеологічну позицію».
Водночас він надіслав лист і до голови КНР Сі Цзіньпіна, закликавши Пекін «розширити військове співробітництво» й прискорити постачання китайських радарів. Окремо міністр транспорту Венесуели Рамон Веласкес домовлявся з Іраном про постачання дронів із радіусом дії до 1000 кілометрів, засобів радіоелектронної боротьби та «пасивних систем виявлення».
За даними американських розвідслужб, минулого тижня до Каракаса прибув російський військово-транспортний літак Іл-76, який раніше перебував під санкціями США за участь у перевезенні зброї та найманців. Його маршрут пролягав через Африку, щоб уникнути західного повітряного простору.
Міністерство закордонних справ РФ підтвердило «підтримку Венесуели у захисті її суверенітету» і заявило про готовність «адекватно реагувати на прохання партнерів з огляду на нові загрози». Таким чином, Москва фактично натякнула, що може надати військову допомогу Каракасу — хоча конкретики поки не озвучено.
Росія й Венесуела поглибили співпрацю ще за часів Уго Чавеса. Сьогодні їх об’єднують спільні енергетичні, військові й фінансові проєкти, включно з будівництвом заводу з виробництва боєприпасів Калашникова в штаті Арагуа, який нарешті відкрили в липні після двадцяти років затримок.
Москва також має права на розвідку венесуельських нафтових і газових родовищ із потенційними запасами на мільярди доларів. Але експерти вважають, що через війну в Україні й санкції Росія не зможе надати Каракасу масштабну підтримку. «Ресурси Кремля обмежені, а інтерес до Латинської Америки — менший, ніж десять років тому», — пояснює аналітик Дуглас Фара.
Колишній посол США у Венесуелі Джеймс Сторі вважає, що сам факт розміщення американських військ у Карибському морі вже вигідний Путіну. «Це відволікає увагу Вашингтона від Європи й України, — каже він. — Кожен переведений американський корабель — це стратегічна вигода для Москви».
За офіційними даними, флагман авіаносного флоту США USS Gerald Ford перебуває поблизу венесуельських вод, а з вересня американські війська здійснили понад десяток ударів по суднах, які, за їхніми словами, були залучені в наркотрафік. Каракас заперечує звинувачення й називає атаки «незаконною агресією».
Незважаючи на офіційну стриманість, Москва використовує ситуацію як можливість нагадати про свій глобальний вплив. Глава МЗС РФ Сергій Лавров на початку жовтня заявив про «серйозне занепокоєння ескалацією дій Вашингтона в Карибському морі», а речник Кремля Дмитро Пєсков підкреслив, що «питання мають вирішуватися згідно з міжнародним правом».
Водночас реальність показує: російська підтримка носить більше символічний характер. Згідно з аналітиками IBI Consultants, Москва переорієнтувала свої ключові військові структури з Венесуели до Нікарагуа, де президент Даніель Ортега активно підтримує Кремль.
Мадуро, проте, продовжує шукати способи виживання. Його влада стикається з найсерйознішим викликом за останнє десятиліття. Санкції США, економічна ізоляція, інфляція та масова еміграція підривають опори режиму. Для утримання влади Мадуро робить ставку на зовнішніх союзників і демонстрацію військової сили.
Іранські безпілотники, китайські радари і потенційна російська техніка можуть дати Каракасу ілюзію захисту, але не вирішують системних проблем. Утім, як зазначають експерти, головна мета Мадуро — не перемогти, а утриматись: показати народу, що режим має потужних друзів, готових підтримати його проти «американської агресії».
Водночас експерти попереджають: будь-яке постачання озброєнь до Венесуели загрожує дестабілізацією регіону. США вже розглядають запровадження додаткових санкцій проти російських і китайських компаній, причетних до передачі технологій. Карибський басейн може перетворитися на нову арену геополітичного протистояння.
У Москві не приховують, що готові скористатися кризою, щоб посилити вплив у Латинській Америці. Як зазначає політолог Андрій Сушенцов, «для Кремля Венесуела — це символ спротиву однополярному світу, а для Мадуро — шанс залишитися на плаву».
Поки що відгуку Китаю й Ірану на прохання Каракаса немає, але вже сама поява таких листів показує глибину ізоляції венесуельського режиму. Мадуро вдається до старої тактики: шукати опору серед тих, кого сам Вашингтон вважає ворогами.
Сьогодні Венесуела стоїть на межі нового раунду конфронтації. Чи готові Пекін і Москва знову витрачати ресурси на порятунок свого латиноамериканського союзника — питання відкрите. Але зрозуміло одне: Карибський регіон знову стає полем гри великих держав.
