Ілюзія оборонного виробництва: як створювалася багатомільярдна схема
В умовах повномасштабної війни кожна гривня оборонного бюджету має критичне значення, адже за нею стоїть не абстрактна цифра, а життя конкретних людей на передовій. Саме тому викриття схеми з постачання неякісних мін для ЗСУ стало не просто кримінальною новиною, а болючим ударом по суспільній довірі до системи оборонних закупівель.
За даними слідства, ключову роль у схемі відігравало товариство з обмеженою відповідальністю, яке раніше жодного разу не займалося виробництвом боєприпасів. Попри це, компанія зуміла отримати доступ до контрактів Міністерства оборони, Агенції оборонних закупівель та Командування Сил логістики ЗСУ на загальну суму понад 10 мільярдів гривень.
Щоб створити видимість надійного та потужного виробника, фігуранти вдалися до фінансових маніпуляцій. Наприкінці 2022 року кошти масово переказувалися між пов’язаними структурами, формуючи штучний фінансовий обіг. На папері підприємство виглядало стабільним і спроможним виконувати масштабні оборонні замовлення.
Ця ілюзія стала вирішальним фактором для погодження багатомільярдних авансів. Державні структури, відповідальні за закупівлі, спиралися на формальні показники, не перевіряючи реальні виробничі можливості компанії. У результаті було укладено п’ять контрактів, за якими передбачалося постачання понад 360 тисяч комплектів мін.
Однак за зовнішнім фасадом «оборонного виробництва» не було ані необхідних технологій, ані досвіду, ані контролю якості. Усе це стало основою для подальших зловживань, наслідки яких могли стати фатальними для обороноздатності держави.
Фальшива документація і реальна загроза на фронті
Окрему небезпеку в цій справі становить не лише факт привласнення коштів, а й якість продукції, яка все ж потрапила у війська. Слідство встановило, що технічна та конструкторська документація на протипіхотні міни ПВП-50 і ПВП-200, а також на протитанкові міни МПТ-23П2, містила свідомо неправдиві дані.
У документах зазначалися підривники, які технічно не могли використовуватися з відповідними виробами. Вага вибухових речовин системно завищувалася, а їхній хімічний склад не відповідав вимогам. Фактично на папері створювалася одна міна, а в реальності виготовлявся зовсім інший, небезпечний для своїх же користувачів виріб.
Особливо тривожним є те, що у звітах вказувалися нібито проведені випробування. Частина з них не проводилася взагалі, а інша — демонструвала негативні результати, які просто ігнорувалися. Попри це, документація погоджувалася відповідальними службовими особами.
Критичні недоліки залишилися поза увагою і під час визначення періодичності контролю якості. Без належного обґрунтування було схвалено випробування лише раз на п’ять років або після виготовлення 10 тисяч одиниць продукції. Це фактично позбавляло державу можливості оперативно реагувати на дефекти нових мін.
У підсумку поставлені боєприпаси виявилися непридатними: одні не спрацьовували, інші не мали заявлених уражаючих властивостей. За окремими контрактами продукцію не поставили взагалі, залишивши військових без необхідного оснащення у критичний момент.
Відповідальність, затримання і виклик для держави
Фінансовий аспект справи не менш вражаючий. Понад 2,9 мільярда гривень авансових коштів були перераховані на рахунки підприємства. Значна частина цих грошей використовувалася не за призначенням: фінансова допомога стороннім особам, купівля обладнання без зв’язку з контрактами, розміщення коштів на депозитах.
Такі дії мають ознаки легалізації незаконно отриманих доходів і свідчать про продуманий характер схеми. Йшлося не про одиничне порушення, а про системну діяльність злочинної організації з чітким розподілом ролей.
8 січня 2026 року працівники ДБР провели масштабні обшуки та затримали чотирьох учасників угруповання, серед яких організатор та керівники окремих напрямів. Ще одного фігуранта оголошено в розшук. Усім затриманим повідомлено про підозру у привласненні коштів в особливо великих розмірах та участі в злочинній організації.
Окрему відповідальність нестимуть і військові службові особи. Підозри оголошено чотирьом представникам військових представництв Міноборони, які умисно не виконали службові обов’язки, що призвело до тяжких наслідків для обороноздатності держави. Також фігурує посадовець держпідприємства, який допустив спорядження мін вибуховими речовинами неналежної якості.
Офіс Генерального прокурора наполягатиме на триманні підозрюваних під вартою з альтернативою застави від 100 до 500 мільйонів гривень. Ця справа має стати не лише покаранням конкретних осіб, а й сигналом для всієї системи: у війні немає дрібних зловживань, бо кожна фальшива міна може коштувати комусь життя.
