Ніч, що увійде в хроніки війни
Ніч на 3 лютого стала однією з наймасштабніших за кількістю застосованих засобів повітряного нападу за весь період повномасштабної війни. Починаючи з вечора 2 лютого, українське небо опинилося під безпрецедентним тиском: 521 повітряна ціль — ракети різних типів і сотні ударних безпілотників — одночасно атакували територію держави. Це була не просто атака, а спроба перевантажити систему протиповітряної оборони та завдати максимальної шкоди цивільній і критичній інфраструктурі.
Радіотехнічні війська Повітряних сил фіксували запуск за запуском, маршрут за маршрутом. Атака мала комбінований характер: балістичні ракети, крилаті ракети повітряного й наземного базування, а також масове застосування дронів-камікадзе. Така тактика розрахована на виснаження ресурсів ППО, постійне напруження операторів і психологічний тиск на населення.
Географія удару була надзвичайно широкою. Основними напрямками стали Київщина, Харківщина, Дніпропетровщина, Вінниччина та Одещина. Саме ці регіони протягом ночі переживали серії вибухів, тривалі повітряні тривоги та роботу сил протиповітряної оборони. Для багатьох людей ця ніч минула без сну — в укриттях, коридорах або просто з телефоном у руках, де кожне повідомлення могло означати нову небезпеку.
Особливу роль у цій атаці відіграли ударні безпілотники. Із 450 дронів близько 300 були типу Shahed, добре відомі своєю масовістю та здатністю долати значні відстані. Вони заходили з різних напрямків — Брянськ, Курськ, Орел, Міллерово, Приморсько-Ахтарськ — створюючи ілюзію хаосу та змушуючи ППО працювати одночасно на кількох рубежах.
Попри це, протиповітряна оборона продемонструвала високу ефективність. Станом на ранок було знешкоджено 450 повітряних цілей, зокрема 38 ракет і 412 безпілотників. Ці цифри — не просто статистика, а врятовані життя, збережені будинки, лікарні, школи та об’єкти енергетики. Водночас 27 ракет і 31 дрон досягли своїх цілей, залишивши по собі руйнування й біль.
Цілі удару та наслідки для енергетики і міст
Окремим і надзвичайно болючим аспектом цієї атаки стали удари по енергетичній інфраструктурі. Удар відбувався в умовах дуже низьких температур, коли стабільна робота теплоелектроцентралей і теплових електростанцій є критично важливою для виживання міст. Саме ці об’єкти стали одними з пріоритетних цілей.
За словами першого віцепрем’єра — міністра енергетики Дениса Шмигаля, під удар потрапили ТЕЦ і ТЕС у Києві, Харкові та Дніпрі. Ці станції працювали виключно в режимі обігріву житлових районів, забезпечуючи тепло для сотень тисяч людей. Атака на них у морозну ніч була розрахована не лише на фізичні руйнування, а й на створення гуманітарної кризи.
Паралельно з енергетичними об’єктами зафіксовано влучання по житловій забудові. Багатоповерхівки опинилися під загрозою так само, як і стратегічні об’єкти. Уламки збитих безпілотників падали на десятках локацій, додаючи ризику навіть там, де ППО спрацьовувала успішно. Загалом падіння уламків зафіксовано на 17 локаціях, що ще раз підкреслює масштаб атаки.
Склад застосованих ракет свідчив про намагання використати весь наявний арсенал. Були задіяні гіперзвукові та надзвукові ракети типу «Циркон» і «Онікс», балістичні «Іскандер-М» і переобладнані С-300, крилаті ракети Х-22/Х-32 та Х-101, а також «Іскандер-К». Кожен із цих типів має свої особливості траєкторії та швидкості, що ускладнює перехоплення.
Водночас робота ППО стала ключовим фактором стримування катастрофічних наслідків. Збиття всіх чотирьох ракет «Циркон»/«Онікс», значної частини балістики та більшості крилатих ракет свідчить про адаптацію української оборони до нових загроз. Це результат не лише техніки, а й злагодженої роботи людей, які годинами перебували на бойових постах.
Атака тривала навіть після основної хвилі. Повітряні сили попереджали про наявність ворожих БпЛА в повітряному просторі й закликали громадян дотримуватися правил безпеки. Ці слова стали звичними, але за кожним із них — реальна загроза, що вимагає дисципліни та взаємної відповідальності.
Масована атака 3 лютого стала ще одним доказом того, що повітряна війна залишається одним із ключових фронтів. Вона показала, наскільки важливою є протиповітряна оборона, захист енергетичної інфраструктури та стійкість суспільства. Попри влучання й руйнування, країна вистояла цієї ночі, а цифри збитих ракет і дронів стали символом спротиву в умовах безпрецедентного тиску.
