Міністерство оборони України упродовж минулого року зробило один із найважливіших стратегічних кроків за весь період війни — суттєво збільшило закупівлі української зброї, техніки та боєприпасів. Це рішення має не лише економічний чи логістичний вимір, а й глибоке символічне значення для країни, яка бореться за власну безпеку та майбутнє.
Згідно з офіційними даними, частка вітчизняної продукції в контрактах Агенції оборонних закупівель зросла з 46% до 82%. Така динаміка означає докорінну зміну підходу до забезпечення ЗСУ, де ставка робиться не на зовнішні ринки, а на власні виробничі спроможності.
Скорочення імпортної складової з 54% до 18% стало можливим завдяки швидкому зростанню українського оборонно-промислового комплексу. Підприємства, які ще кілька років тому працювали в обмежених умовах, нині демонструють здатність масштабувати виробництво та відповідати вимогам сучасної війни.
Обсяг закупівель у вітчизняних виробників сягнув майже 430 мільярдів гривень. Це не просто цифра у звітах, а реальні робочі місця, податки, інвестиції у технології та стабільність економіки в умовах воєнного часу.
Орієнтація на українську зброю також скорочує час між розробкою, випробуванням і постачанням на фронт. Виробник знаходиться поруч, реагує швидше, а зворотний зв’язок від військових дозволяє оперативно вдосконалювати зразки техніки та озброєння.
Зміна структури оборонних закупівель стала потужним поштовхом для розвитку внутрішнього ринку. Українські компанії отримали прогнозований попит і можливість планувати виробництво не на місяці, а на роки вперед, що є критично важливим для складних технологічних галузей.
Директор Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов наголосив, що у 2025 році частка українських виробників у летальній номенклатурі становила 82%. Це означає, що більшість ключових засобів ураження виготовляються всередині країни, з урахуванням реального бойового досвіду.
Важливим аспектом стала здатність українських виробників впроваджувати інновації. Дрони, системи зв’язку, бронетехніка та боєприпаси постійно модернізуються, адаптуючись до змін на полі бою та нових викликів.
Розвиток оборонної промисловості також зменшує залежність від зовнішніх політичних рішень і логістичних обмежень. У критичні моменти саме власне виробництво стає гарантією безперервного постачання для ЗСУ.
Окрім цього, внутрішній ринок стимулює конкуренцію між українськими компаніями, що позитивно впливає на якість продукції та ефективність використання бюджетних коштів.
Міноборони не планує зупинятися на досягнутому. У 2025 році підхід до закупівель буде вдосконалено, а критерії відбору постачальників стануть більш комплексними та стратегічно вивіреними.
Одним із ключових чинників стане локалізація виробництва. Держава зацікавлена в тому, щоб якомога більша частина ланцюгів створення зброї знаходилася в Україні, від комплектуючих до фінального складання.
Ще один важливий напрям — диверсифікація постачання. Це дозволить уникнути залежності від одного виробника та підвищити стійкість системи оборонних закупівель у разі кризових ситуацій.
Раніше повідомлялося, що з початку повномасштабного вторгнення виробництво української зброї зросло у 35 разів. Такий стрибок став можливим завдяки поєднанню державної підтримки, приватної ініціативи та надзвичайної мотивації суспільства.
За словами президента України Володимира Зеленського, у вересні 2025 року майже 60% забезпечення ЗСУ вже становила українська зброя. Це свідчить про те, що курс на власні сили не лише правильний, а й результативний, наближаючи країну до стратегічної оборонної самодостатності.
