Олімпійські ігри вже давно керуються негласним кодексом: Якщо вболівальники не можуть сказати нічого доброго, вони не повинні говорити нічого взагалі. Насмішки, свист і вигуки на адресу спортсменів, які витратили роки, щоб досягти вершин у своєму виді спорту, є «неприйнятними», як одного разу сказав Томас Бах, президент Міжнародного олімпійського комітету. Освистувати - це табу.
Що стосується французів, то, схоже, є один виняток: будь-хто, хто носить небесно-білий аргентинський прапор.
У перші дні Паризьких ігор Аргентину освистали до, під час і після чоловічого футбольного матчу в Марселі. Три дні поспіль її відчайдушно освистували щоразу, коли чоловіча команда з регбі-7 з'являлася на переповненому «Стад де Франс». І знову освистували, коли один з цих регбістів мав необережність торкнутися м'яча.
Її гімн освистали ще раз - хоча й трохи м'якше - коли команда Аргентини дебютувала в чоловічому волейбольному турнірі на Південній паризькій арені в суботу ввечері.
Ворожість змусила деяких опонентів країни замислитися над тим, що відбувається. Нік Малуф, австралійський гравець у регбі-7, сказав, що він «не знає, що стоїть за цією напруженістю». Антоні Мбоя, який представляє Кенію в тому ж виді спорту, припустив, що місцевий французький натовп просто «підтримує аутсайдера».
Насправді ж ворожість є набагато більш цілеспрямованою. Обидві сторони зрозуміли, що Франція на даний момент не дуже любить Аргентину. «Для нас це стало справжнім суперництвом», - сказав Жюль Бріан, французький вболівальник, який приїхав, щоб подивитися на гру своєї команди в регбі-7 і трохи поглузувати.
Вболівальники розходяться в думках щодо першопричин того, що, у спортивному сенсі, є новим явищем.
Франція та Аргентина не мають жодної реальної історичної антипатії до футболу чи регбі, двох найбільш племінних видів спорту, що їх об'єднують. Обидві країни традиційно приберігають свою ворожнечу для інших: Аргентина - до Бразилії (та Англії), Франція - до Німеччини (та Англії).
Аргентинська версія подій відносно проста: Франція гірко переживає поразку від Аргентини у фіналі Чемпіонату світу з футболу 2022 року.
Маркос Монета, член аргентинської команди з регбі-7, висловився прямо: «Можливо, їх образив Ліонель Мессі». Його тренер, Сантьяго Гомес Кора, був трохи дипломатичнішим. «Це частина футбольного фольклору, яка перейшла в регбі», - сказав він.
Існують певні докази для такої оцінки. Еміліано Мартінес, одна з зірок аргентинської перемоги в Катарі у 2022 році, був обсміяний під час гри у Франції в травні, хоча французи пов'язують це не стільки з самим фактом поразки, скільки з тим, що аргентинські гравці вважали неприпустимим рівнем зловтіхи після неї. «Гравці були не дуже люб'язні», - сказав Бріан.
Пояснення Франції трохи складніше. «Є кілька причин», - сказав Готьє дю Прадель, французький уболівальник, який байдикував біля “Стад де Франс” під час перерви в регбійному турнірі минулого тижня. Він трохи сором'язливо зізнався, що приєднався до хору насмішок, коли побачив аргентинських гравців, що виходили на поле.
Він вказав на кілька сутичок, характерних для регбі - давню образу через конкуренцію в різних дисциплінах цього виду спорту і арешт двох французьких гравців в Аргентині за звинуваченнями в сексуальному насильстві - але він також згадав про нещодавній, гучний привід.
Кілька тижнів тому, після того, як Аргентина виграла футбольний чемпіонат Копа Америка в США, гравці збірної потрапили в прямий ефір, де співали зневажливу пісню про гравців збірної Франції. Вона містила расистські та трансфобні слова. «Ця пісня наробила багато галасу в соціальних мережах», - каже дю Прадель.
І це ще не все. Енцо Фернандес, гравець, який зняв цей інцидент, публічно вибачився, але тільки після того, як французькі чиновники розкритикували його. Футбольна влада Франції подала юридичну скаргу через «неприйнятні расистські та дискримінаційні висловлювання».
Аргентина виявила ще більше небажання брати на себе відповідальність. Консервативний віце-президент країни Вікторія Вільярруель наполягала на тому, що Франція не в тому становищі, щоб засуджувати Аргентину на расовому ґрунті, враховуючи її «колоніальну» історію.
Хав'єр Мілей, президент-лібертаріанець, усунув з посади депутата, який закликав самого Мессі вибачитися. «Жоден уряд не може вказувати збірній Аргентини, чемпіону світу і дворазовому чемпіону Копа Америка, що коментувати, що думати або що робити», - заявили тоді в офісі Мілея.
З тих пір Мілей намагався дистанціюватися від суперечок: у нього була запланована зустріч з Еммануелем Макроном, його французьким колегою, під час візиту до Парижа на церемонію відкриття. Аргентинські спортсмени, можливо, за винятком Монети, теж зробили все можливе, щоб применшити її значення.
«Я щасливий, якщо вони вболівають за нас або якщо вони нас ображають», - сказав Лучано Де Чекко, капітан чоловічої волейбольної команди Аргентини. «Я не злюся і не отримую від цього задоволення. Це частина гри». Гомес Кора, тренер з регбі, наполягає на тому, що освистування краще, ніж мовчання. «Краще мати людей, які за тебе і проти тебе, ніж натовп, який сидить і нудьгує», - сказав він.
Навіть французькі вболівальники визнають, що в цьому є невеликий елемент пантоміми. «Це не справжня ненависть, - сказав дю Прадель, французький вболівальник. «Якби я зараз побачив аргентинця, я б випив з ним пива». Гнів через пісню, однак, не є актом. За це, за його словами, «їх будуть освистувати скрізь».
