У скляних коридорах ООН сьогодні рахують не резолюції, а дні. Організація відкрито говорить про фінансову кризу ООН і загрозу, що каса спорожніє вже в липні 2026-го. Першопричина — непогашені внески й провал ліквідності.
Сигнал прозвучав жорстко: Антоніу Гутерреш у листі до держав-членів назвав ситуацію «надтерміновою». Якщо гроші не надійдуть, під ризиком опиняється робота Нью-Йорк як головного майданчика дипломатії.
Парадокс у тому, що Генеральна Асамблея ООН наприкінці грудня затвердила бюджет ООН 2026 на 3,45 млрд доларів, але касовий розрив з’їв можливість виконання плану. На кінець 2025-го накопичився рекордний обсяг прострочень.
За підрахунками редакції Дейком, критичним є не тільки розмір «діри», а й концентрація боргу: США як найбільший платник мають найбільший борг США перед ООН за регулярним бюджетом, а також значні борги за миротворчими рахунками.
Те, що для обивателя виглядає як бухгалтерія, для дипломатії означає зупинку процедур. Рада Безпеки ООН прив’язана до інфраструктури й сервісів, які оплачуються з регулярного кошторису: від безпеки будівлі до перекладу і протоколу.
Окрема «точка болю» — Управління ООН з координації гуманітарних питань, яке забезпечує стиковку між агентствами у війнах і стихійних лихах. Якщо координатор випаде, гуманітарна допомога не зникне, але стане повільнішою й дорожчою в логістиці.
Водночас ЮНІСЕФ, УВКБ ООН та Всесвітня продовольча програма мають окремі бюджети і донорські кошики, тож «повного стопу» не буде. Але без координації ООН вони працюватимуть як оркестр без диригента.
Високопосадовці ООН заявили, що якщо кошти закінчаться до липня, агентству доведеться закрити свою штаб-квартиру в Нью-Йорку — Честер Хіггінс-молодший
Членські внески — не добровільна благодійність, а зобов’язання за формулою, прив’язаною до економічної ваги. За хронічну несплату країна може втратити право голосу, і приклад уже є: Венесуела опинилася під санкційними обмеженнями й позбулася голосу.
У списку боржників згадують і Мексика, де платежі затримувалися, але очікуються. Та проблема ширша: навіть «платники вчасно» часто платять наприкінці року, тоді як витрати йдуть щомісяця, створюючи постійний тиск на ліквідність.
Найбільш токсичний механізм — бюджетне правило 1945 року: якщо кошторис недовиконано, різницю мають «повернути» державам у вигляді кредитів, навіть коли недовиконання сталося через брак надходжень. Це фінансово карає організацію за чужі затримки.
Саме тому в ООН наполягають на реформі фінансових правил. Один із варіантів — тимчасово утримувати невикористані суми як «захисний буфер» на старті року, коли країни традиційно спізнюються з платежами. Це б зменшило ризик щорічних касових провалів.
Політичний фон робить кризу гострішою. Адміністрація Дональд Трамп через Білий дім оголосила про вихід США з десятків міжнародних структур, пояснюючи це «неефективністю». Риторика проти «надмірних» інституцій підриває дисципліну платежів.
Важливо: навіть вихід із частини органів не знімає обов’язку платити оцінені внески там, де він закріплений правилами системи. В ООН прямо нагадували про «юридичне зобов’язання» США щодо таких платежів, що перетворює питання на політичну торгівлю.
Поточні цифри показують масштаб ризику: частка США у регулярному бюджеті — найбільша, і без неї система стає залежною від «пожежних» скорочень. У такій моделі навіть невелике запізнення великого платника здатне паралізувати закупівлі, контракти й зарплатні графіки.
Але проблема не лише американська. Спостереження за платежами 2019–2025 років демонструють тренд: дедалі більше країн платять пізніше, накопичуючи «хвіст» непогашених внесків і змушуючи ООН працювати в режимі тимчасових латок. Це б’є по довірі до бюджету як плану.
Зустріч президента Трампа з паном Гутеррішем під час Генеральної Асамблеї у вересні. Пан Трамп вивів Сполучені Штати з кількох установ ООН — Даг Міллс
Найчутливіший сегмент — миротворчі місії. За даними публікацій, США мають значну заборгованість за миротворчими рахунками, а місії вже отримували сигнал «затягнути паски». Коли бюджети ріжуть на папері, на землі страждають контракти, транспорт і безпека.
Для штабів у гарячих точках касова пауза — це не абстракція. Постачальники можуть зупиняти сервіс, місцевий персонал — шукати іншу роботу, а медіація конфліктів втрачає ритм. Так фінансовий збій швидко стає політичним провалом і гуманітарним ризиком.
ООН намагається реагувати через внутрішні реформи й урізання. Пакет UN80 супроводжувався скороченнями, а затверджений кошторис 2026-го вже менший за попередні плани. Проте економія не закриває діру, коли головний інструмент — своєчасні внески — не працює.
Що далі? Коротка відповідь — знову політика більшостей. Або держави швидко гасять борги за внесками, або погоджуються на зміну правил, що дозволить переживати «сухі» місяці без самознищення через кредити наприкінці року.
Найскладніше — переконати платників, що це не «порятунок бюрократії», а захист базової інфраструктури міжнародної безпеки. Коли штаб-квартира перестає працювати, виграють не економні бюджети, а ті, хто першим заповнить вакуум силою або шантажем.
Прогноз на весну–літо 2026 року залежить від двох рішень: чи надійдуть ключові платежі до липня, і чи зрушить реформа фінансових правил у Генасамблеї. Якщо ні, тоді навіть тимчасове «закриття на ремонт» стане прецедентом, який надовго змінить авторитет ООН.
Фінальна іронія в тому, що ООН створювали як механізм запобігання катастрофам, але сьогодні їй самій загрожує «технічний нокаут» — через касовий розрив і архаїчне правило 1945 року. Відповідь на питання «чи переживе система літо» тепер у руках платників, а не дипломатів.
