Орбан і його нова риторика: як формуються антиукраїнські наративи
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан знову став фігурантом міжнародного скандалу. У новій заяві, опублікованій у мережі Х, він заявив, що українська розвідка нібито стежить за угорцями, впливаючи на політичні процеси в країні. За словами угорського лідера, Київ підтримує опозиційну партію "Тиса", яку Орбан назвав "проукраїнською" і навіть "технологічно озброєною" українськими фахівцями.
Його фраза "українці вже у вашому смартфоні" стала продовженням риторики, спрямованої на створення образу зовнішнього ворога. Подібні заяви Орбан робив і раніше — щоразу, коли Угорщина опинялась під тиском ЄС або в умовах внутрішньополітичних труднощів. Вони слугують не лише для мобілізації власного електорату, а й для виправдання ізоляційного курсу, який дедалі більше віддаляє Будапешт від європейської спільноти.
Реакція на заяву не забарилася. Аналітики наголошують, що слова Орбана є спробою відвернути увагу від реальних внутрішніх проблем — від економічних викликів до корупційних скандалів. Водночас така риторика підживлює інформаційне протистояння між Будапештом і Києвом, поглиблюючи кризу довіри між країнами, які ще донедавна мали спільні інтереси у сфері регіональної безпеки.
Угорська опозиція, яку Орбан звинувачує у "зв’язках із Україною", відкинула всі закиди. Представники партії "Тиса" заявили, що розробка їхнього застосунку є виключно угорським проєктом, а будь-які інсинуації щодо "українського шпигунства" — це політична маніпуляція. Проте угорський прем’єр продовжує розвивати тему "цифрового вторгнення", апелюючи до страхів і невпевненості громадян.
Символізм вислову: "росіяни вже в коморі" як політична алегорія
Вислів, який Орбан використав у своїй заяві, має культурне коріння. Фраза "росіяни вже в коморі" походить із угорського фільму 1965 року "Капрал та інші". Вона символізує ситуацію, коли ворог уже всередині, коли опір здається марним. Тепер Орбан замінив "росіян" на "українців", використавши історичний контекст для посилення емоційного ефекту.
Така заміна не випадкова. Вона спрямована на формування в суспільстві відчуття небезпеки, де Україна постає не як сусід і партнер, а як "загроза". Використання культурних алюзій дозволяє політикам легше впроваджувати меседжі, які згодом перетворюються на елементи колективної пам’яті.
Експерти вважають, що Орбан свідомо грає на межі між страхом і націоналізмом, апелюючи до традиційного угорського консерватизму. Він підмінює поняття — замість того, щоб говорити про реальні проблеми кібербезпеки, він створює міфологічний образ "чужого впливу". Такі образи легко вкорінюються в масовій свідомості, особливо коли їх підкріплюють державні медіа.
Крім того, подібні вислови можуть мати й зовнішньополітичний підтекст. Вони демонструють Європейському Союзу, що Орбан готовий вести власну гру, незалежну від спільної лінії Брюсселя щодо підтримки України. Такі заяви — це форма сигналу і Заходу, і Москві: Будапешт прагне залишатися особливим гравцем, здатним балансувати між таборами.
Контекст звинувачень: цифрова безпека та політична боротьба
Причиною вибуху скандалу стали публікації угорських медіа, які повідомили, що особисті дані 18 тисяч користувачів застосунку партії "Тиса" нібито опинилися у вільному доступі. У низці матеріалів зазначалося, що до розробки застосунку могла бути причетна українська компанія PettersonApps. Проте сама "Тиса" спростувала ці звинувачення, заявивши, що програму створювали угорські спеціалісти.
Попри відсутність доказів, Орбан використав ситуацію для політичного тиску. Він представив її як "втручання" України у внутрішні справи Угорщини. При цьому сам уряд неодноразово потрапляв у міжнародні розслідування, пов’язані зі стеженням за журналістами та політичними опонентами. Минулоріч, наприклад, стало відомо, що угорські спецслужби застосовували програму Pegasus для спостереження за власними громадянами.
Таким чином, звинувачення проти України виглядають радше як спроба відвернути увагу від власної практики електронного нагляду. Цей прийом — класична політична проєкція: звинуватити іншого у тому, що сам робиш.
З точки зору політичної стратегії, заява Орбана також має внутрішньополітичний сенс. Угорщина наближається до чергового виборчого циклу, і посилення антагонізму з Києвом дозволяє прем’єру консолідувати електорат навколо себе. Замість дискусій про інфляцію, корупцію чи падіння довіри до уряду — суспільству пропонують "зовнішнього ворога" у вигляді української розвідки.
Угорщина між ЄС і власними амбіціями
Заяви Віктора Орбана не можна розглядати у відриві від ширшого контексту. Впродовж останніх років Угорщина послідовно відходить від європейської єдності, блокуючи рішення, які стосуються санкційної політики проти Росії або розширення ЄС. Будапешт неодноразово висловлював сумніви щодо вступу України до Євросоюзу, посилаючись на "національні інтереси".
Ця позиція, утім, дедалі більше ізолює Угорщину від інших держав-членів. Напередодні з’явилися матеріали, в яких стверджувалося, що угорські спецслужби роками збирали інформацію про структури ЄС і намагалися впливати на чиновників у Брюсселі. Такі повідомлення ставлять під сумнів щирість Будапешта у його європейській риториці.
На цьому тлі президент України Володимир Зеленський заявив, що вступ України до ЄС — це питання часу, і ніяке вето з боку Угорщини не стане на заваді. У відповідь Орбан звинуватив Зеленського у "моральному шантажі", вкотре демонструючи жорстку позицію.
Відносини між двома країнами продовжують погіршуватися. Київ сприймає дії угорського уряду як політичну гру на користь третіх сторін, тоді як Будапешт прагне зберегти статус "особливої позиції" в Європі. Проте щораз очевидніше: така стратегія веде не до зміцнення, а до ізоляції.
Між страхом і прагматизмом: куди веде риторика Орбана
Заява про "українців у смартфонах" — це не просто політична фраза. Це частина ширшої інформаційної кампанії, яка має на меті підтримувати атмосферу недовіри, створювати відчуття облоги. Для Орбана це вигідно: коли громадяни бояться зовнішнього впливу, вони менше ставлять запитань про власний уряд.
Водночас така риторика шкодить не лише Україні, а й самій Угорщині. Вона віддаляє країну від європейського простору, підриває довіру партнерів і посилює залежність від Москви. За цією політичною грою стоїть не стільки ідеологія, скільки прагматизм влади, яка боїться втратити контроль.
Україна ж у цій історії залишається об’єктом маніпуляцій. Її ім’я використовують для внутрішньополітичних боїв у сусідній державі, для формування страхів і виправдання власних провалів. Але час показує: такі тактики мають короткий термін дії. Європа бачить різницю між реальними загрозами та вигаданими страхами, між політичною сміливістю та демагогією.
І коли Орбан говорить, що "українці вже у смартфонах угорців", насправді він свідчить про інше — про власну ізоляцію у світі, де технології, відкритість і співпраця давно стали основою розвитку. Створюючи нових ворогів, він лише втрачає друзів.
