Після чергової важкої ночі для Києва питання, яке найбільше хвилює українців, звучить максимально просто: чи може Росія повторити масований удар уже найближчими днями? На думку авіаційного експерта Богдана Долінце, така загроза залишається цілком реальною.
В ефірі «Апострофу» фахівець звернув увагу на тривалість підготовки останньої атаки. За його оцінкою, російська сторона близько десяти днів накопичувала озброєння, після чого використала його лише частково. Саме це може стати одним із головних сигналів для України.
За словами Долінце, кількість засобів ураження, які були застосовані під час останньої атаки, виявилася меншою за той обсяг, який Росія потенційно могла виробити за період підготовки. Отже, частина можливостей могла залишитися невикористаною. Це створює передумови для нового удару без тривалої паузи.
Фактично йдеться про ситуацію, коли відносно спокійніший проміжок часу не обов’язково означає завершення підготовчого циклу. Навпаки, противник може намагатися підтримувати запас ракет і безпілотників, щоб мати змогу завдати повторного удару тоді, коли українська сторона найменше цього очікує.
Чому небезпека може зберігатися
Окреме питання — балістичні ракети та пускові комплекси, які використовуються для їхнього застосування. Україна намагається виявляти та уражати відповідні системи, однак зробити це системно надзвичайно складно.
Долінце зазначає, що російські військові вже враховують можливості української розвідки. Йдеться, зокрема, про супутникове спостереження та інші способи виявлення переміщень військової техніки. Через це пускові установки можуть змінювати маршрути, використовувати менш очевидні напрямки та намагатися уникати зон, де їхнє переміщення легше зафіксувати.
Це перетворює боротьбу з ракетною загрозою на складне технологічне протистояння. Одного факту наявності розвідданих недостатньо — інформацію потрібно своєчасно отримати, перевірити, визначити місце перебування комплексу та мати можливість завдати по ньому удару.
При цьому навіть знищення окремих пускових установок не означає автоматичного обвалу російських ракетних можливостей. Експерт наголошує, що таких систем у Росії залишається значна кількість. Тому для відчутного скорочення спроможностей необхідно уражати не одиничні комплекси, а десятки пускових установок упродовж відносно короткого періоду.
Саме тут виникає одна з найскладніших проблем. Росія намагається розосереджувати свої сили, приховувати переміщення та змінювати звичні маршрути. Україна ж змушена одночасно стежити за великою кількістю потенційних напрямків і визначати, де саме може з'явитися нова загроза.
Київ уже відчув наслідки нової атаки
На цьому тлі особливо тривожними стали події ночі 8 вересня. Російська армія завдала по столиці ударів балістичними ракетами та безпілотниками. Наслідки виявилися серйозними: пошкоджено житлові будинки, навчальний заклад та інші цивільні об'єкти.
Уламки одного з уражених засобів впали на п'ятиповерховий будинок. В іншому місці було пошкоджено триповерхову житлову будівлю. Також виникла пожежа у складському приміщенні. Загалом руйнування та займання зафіксували щонайменше у п'яти районах Києва.
За даними ДСНС, унаслідок цієї атаки загинули двоє цивільних, ще щонайменше десять людей отримали поранення. За кожною такою цифрою — окрема людська історія, зруйноване житло, перелякані родини та ще одна ніч, коли мешканці столиці змушені були прокидатися від вибухів.
Саме тому попередження про можливу нову атаку — це не абстрактний прогноз. Для мільйонів українців він означає необхідність знову бути готовими до повітряної тривоги, ракетної небезпеки та можливих наслідків ударів.
Водночас слова експерта не означають, що масштабна атака неодмінно відбудеться саме найближчими днями. Йдеться про оцінку наявних можливостей і ризиків. Проте після останнього удару і з огляду на темпи накопичення озброєння підстави для підвищеної уваги справді залишаються.
Російська ракетна кампанія дедалі більше нагадує виснажливе протистояння ресурсів, розвідки та технологій. Україна намагається перехоплювати повітряні цілі, виявляти пускові комплекси та зменшувати потенціал противника. Росія, своєю чергою, шукає способи зберігати свої системи, приховувати їхнє переміщення та завдавати ударів по українських містах.
І саме тому нинішня пауза не повинна сприйматися як гарантія спокою. Вона може бути лише проміжком між двома хвилями атак. Наскільки швидко Росія зможе підготувати наступний удар, залежатиме від накопичених запасів, виробництва озброєння, готовності пускових систем та ефективності української розвідки й протиповітряної оборони.
