Поки мільйони українців сплять, працюють, виховують дітей і намагаються хоча б частково жити звичайним життям, хтось у цей момент стоїть біля пошкодженої лінії електропередач, трансформаторної підстанції чи іншого енергооб’єкта. Іноді — за лічені кілометри від зони бойових дій.
Війна давно стала випробуванням не лише для військових. Вона перевіряє на міцність усю країну — зокрема тих, хто відповідає за те, щоб після чергового удару в будинках знову з’явилося світло.
До Дня Незалежності України шістьох працівників операторів системи розподілу ДТЕК Мережі відзначили державними та відомчими нагородами. Енергетиків із Дніпропетровщини, Донеччини та Одещини нагородили за професіоналізм, мужність і внесок у підтримання стабільної роботи енергосистеми в умовах повномасштабної війни.
За цими шістьма прізвищами — не просто трудові біографії. За кожним із них стоять десятки, сотні, а іноді й тисячі годин роботи там, куди більшість людей намагається не наближатися.
Світло після удару не з’являється саме
Для споживача все виглядає просто: натиснути вимикач — і загорілася лампа.
Але за цим простим рухом стоїть величезна система, яку необхідно підтримувати навіть тоді, коли по енергетичній інфраструктурі завдаються удари.
Пошкоджена мережа — це не лише обірваний провід. Це необхідність швидко визначити масштаб руйнувань, знайти безпечний спосіб дістатися до місця аварії, провести ремонтні роботи, перевірити обладнання та лише після цього відновити електропостачання.
І все це відбувається в умовах війни.
Енергетики можуть працювати під час морозу, спеки, дощу чи сильного вітру. Але найважчим фактором залишаються ризики повторних ударів.
Попри це, ремонтні бригади знову і знову виїжджають на пошкоджені об’єкти.
Саме таких людей і відзначили напередодні Дня Незалежності.
Андрій Саврук: робота, яка не припинилася після початку великої війни
Орденом «За заслуги» III ступеня нагороджено електрослюсаря ДТЕК Дніпровські електромережі Андрія Саврука.
Від початку повномасштабного вторгнення він бере участь у відновленні енергооб’єктів, пошкоджених внаслідок обстрілів на Дніпропетровщині та в інших регіонах України.
Для таких спеціалістів війна змінила саме поняття робочого дня.
Раніше аварійний виїзд означав необхідність якомога швидше усунути несправність. Тепер перед початком робіт потрібно враховувати ще один фактор — безпеку людей.
Але навіть після наймасштабніших пошкоджень енергетична система має продовжувати функціонувати.
Тому енергетики стають своєрідною ланкою між зруйнованою інфраструктурою та поверненням до нормального життя.
Дмитро Кременчуцький працює там, де небезпека стала частиною професії
Орден «За мужність» III ступеня отримав майстер ДТЕК Донецькі електромережі Дмитро Кременчуцький.
Його робота пов’язана з підтриманням енергооб’єктів на Донеччині та організацією їхнього відновлення після російських атак.
Донеччина залишається одним із найбільш складних регіонів України з погляду безпеки. Для енергетиків це означає, що звичайні професійні завдання доводиться виконувати в умовах постійної загрози.
Відновити лінію — означає не просто приїхати, знайти пошкодження і замінити необхідний елемент.
Потрібно враховувати ситуацію на місцевості, можливість повторних ударів, стан обладнання та багато інших факторів.
Але за кожним відновленим об’єктом стоять люди, які чекають на повернення електрики.
І саме ця відповідальність змушує енергетиків продовжувати роботу навіть тоді, коли ризик надзвичайно високий.
Олександр Шевчук, Володимир Райлян та Єгор Жиляєв
Ще троє працівників ДТЕК отримали Почесні грамоти Кабінету Міністрів України.
Серед них — Олександр Шевчук із ДТЕК Дніпровські електромережі, Володимир Райлян із ДТЕК Одеські електромережі та Єгор Жиляєв із ДТЕК Донецькі електромережі.
Їхня робота пов’язана з відновленням пошкодженої енергетичної інфраструктури у трьох різних регіонах.
Дніпропетровщина, Одещина та Донеччина мають різні умови й різний характер загроз. Проте проблема одна — пошкоджену енергосистему необхідно відновлювати якомога швидше.
Особливо показовою є історія Єгора Жиляєва.
Під час виконання робіт неподалік лінії фронту енергетик зазнав важких поранень унаслідок авіаудару.
Ця деталь, мабуть, найкраще пояснює, що сьогодні означає професія енергетика в Україні.
Для когось ремонт електромережі — це просто виробниче завдання.
Для людини, яка працює поблизу фронту, це може стати питанням життя і смерті.
І навіть після отримання поранення сама професія не втрачає свого значення. Навпаки — такі історії демонструють ціну, яку іноді доводиться платити за можливість повернути електроенергію людям.
Одеські енергетики також продовжують роботу під загрозою
Ще одного працівника ДТЕК Одеські електромережі — Миколу Бєлозьорова — відзначили подякою Одеської обласної військової адміністрації.
Нагороду він отримав за сумлінну працю та відданість професії.
Одеський регіон також регулярно стикається з атаками по критичній та цивільній інфраструктурі. Для енергетиків це означає необхідність бути готовими до аварійних ситуацій та швидкого відновлення мереж.
І тут є важливий момент.
Стійкість енергосистеми визначається не лише кількістю обладнання чи запасами матеріалів. Вона значною мірою залежить від людей, які знають, як цим обладнанням користуватися і як відновлювати пошкоджені мережі.
Навіть найсучасніша техніка не допоможе, якщо поруч немає фахівця, готового працювати у складних умовах.
Їхня робота залишається непомітною — до моменту, коли зникає світло
Є парадокс війни: роботу енергетиків найчастіше помічають саме тоді, коли вона зупиняється.
Поки електрика є, більшість людей просто живе своїм життям.
Працюють холодильники.
Заряджаються телефони.
Працюють лікарні.
Відкриваються магазини.
Підприємства продовжують виробництво.
Діти можуть навчатися.
Люди можуть готувати їжу та отримувати тепло.
Але достатньо пошкодження однієї важливої ділянки мережі — і звичний порядок речей змінюється буквально за секунди.
Саме тому робота енергетиків має значення далеко за межами їхньої професійної сфери.
Вони підтримують не просто електромережу.
Вони підтримують можливість країни продовжувати функціонувати.
Війна зробила енергетика професією підвищеного ризику
Після початку повномасштабного вторгнення українська енергетика фактично опинилася на передовій ще одного фронту.
Її не можна було просто перенести в безпечніше місце.
Не можна було поставити роботу на паузу.
Не можна було сказати мільйонам людей: «Зачекайте, поки закінчиться війна».
Електроенергія потрібна щодня.
Тому ремонтні бригади працюють незалежно від того, наскільки складною є ситуація навколо.
Це особливо важливо для регіонів, які регулярно зазнають атак.
Там енергетик — це не просто працівник компанії.
Це людина, від якої може залежати функціонування цілого району.
Шість нагород — і набагато більше людей за ними
Шість відзначених працівників — це лише невелика частина величезної кількості фахівців, які щодня забезпечують роботу українських електромереж.
За кожним аварійним виїздом стоять диспетчери, інженери, ремонтники, водії, технічні спеціалісти та інші працівники.
Один виїжджає на пошкоджену ділянку.
Інший координує його роботу.
Третій шукає необхідні матеріали.
Четвертий контролює систему.
Разом вони роблять те, що для звичайного споживача виглядає як проста річ — повертають електрику.
Саме тому державні та відомчі нагороди мають значення не лише для конкретних людей. Вони привертають увагу до професії, яка в умовах війни стала однією з ключових для життєздатності країни.
Україна може витримувати удари не лише завдяки зброї та військовим рішенням.
Вона тримається і завдяки тим, хто після вибухів бере інструменти, сідає в автомобіль і їде ремонтувати пошкоджену мережу.
Світло як символ стійкості
За роки війни українці навчилися по-іншому сприймати звичайні речі.
Світло в кімнаті більше не здається просто результатом роботи електростанції та мережі.
За ним стоїть величезна система — і люди, які підтримують її навіть під час війни.
Саме тому історії Андрія Саврука, Дмитра Кременчуцького, Олександра Шевчука, Володимира Райляна, Єгора Жиляєва та Миколи Бєлозьорова — це історії не лише про нагороди.
Це історії про відповідальність.
Про професіоналізм.
Про готовність працювати там, де небезпечно.
Про людей, які можуть залишатися в тіні, поки в будинках горить світло.
До Дня Незалежності Україна відзначила їх за внесок у стійкість енергосистеми. І, можливо, найкраще значення цієї нагороди можна сформулювати дуже просто: поки вони продовжують працювати, українське світло має шанс залишатися ввімкненим навіть там, де війна намагається його погасити.
