Ще кілька років тому торговельний центр для мільйонів українців був звичайною частиною повсякденного життя. Там купували продукти й одяг, зустрічалися з друзями, ходили в кіно, проводили час із дітьми або просто ховалися від негоди. Сьогодні сама поява у великому ТРЦ для багатьох людей уже не сприймається як нейтральна побутова подія.
Масовані російські атаки на цивільну інфраструктуру поступово змінюють поведінку споживачів. Одним із найбільш помітних наслідків стало різке скорочення кількості відвідувачів торговельних центрів. Люди дедалі частіше замислюються не лише про те, що і де купити, а й про те, наскільки безпечно перебувати у конкретному місці.
Про суттєве падіння трафіку в українських ТРЦ розповів генеральний директор консалтингової компанії Retail & Development Advisor Андрій Лотоцький. За його словами, покупець тепер значно обережніше ухвалює рішення про відвідування великих торговельних об’єктів.
«Ми бачимо значне падіння трафіку. Покупець десять разів подумає, чи справді треба йти в ТРЦ», — зазначив він.
На перший погляд може здатися, що зменшення кількості відвідувачів — це лише проблема торговельних мереж. Насправді наслідки набагато ширші. ТРЦ є складною екосистемою, у якій від кількості людей безпосередньо залежать доходи десятків і сотень компаній.
Один удар змінює поведінку тисяч людей
Коли людина заходить до торговельного центру, вона далеко не завжди приходить із чітким наміром здійснити покупку. Частина відвідувачів спочатку планує придбати лише одну річ, але в результаті заходить до кількох магазинів, відвідує кафе, кінотеатр чи розважальну зону.
Саме цей спонтанний трафік є одним із ключових ресурсів сучасного ритейлу.
Однак війна поступово руйнує таку модель поведінки. Якщо раніше людина могла вирішити провести кілька годин у ТРЦ без особливої причини, то тепер вона може поставити собі зовсім інше питання: чи варто ризикувати заради покупки, яку можна зробити в іншому місці або взагалі замовити онлайн?
Це принципово важлива зміна. Навіть якщо конкретний торговельний центр не зазнав пошкоджень, сам факт атак на подібні об’єкти формує відчуття небезпеки. Психологічний ефект поширюється далеко за межі місця, де стався удар.
Особливо гостро проблема стосується сімей із дітьми. Для батьків питання безпеки часто переважує бажання провести час у торговому центрі. Якщо є ризик повітряної атаки, тривале перебування у великій будівлі перестає здаватися привабливим способом провести вихідний.
Для бізнесу це може стати замкненим колом
Падіння трафіку автоматично створює проблеми для орендарів. Магазини, кафе, ресторани, кінотеатри та інші підприємства платять за площу й одночасно залежать від кількості потенційних клієнтів.
Якщо людей стає менше, скорочується виручка. Якщо виручка падає протягом тривалого часу, компаніям стає складніше оплачувати оренду, зарплати, комунальні послуги та інші витрати.
Далі може запуститися ланцюгова реакція.
Частина орендарів може скорочувати площі або взагалі залишати торговельні центри. Через це збільшується кількість вільних приміщень. Менша кількість магазинів і сервісів, своєю чергою, робить ТРЦ менш привабливим для покупців. А це означає ще менший трафік.
Таким чином, безпекова проблема поступово перетворюється на економічну.
Для власників торговельних центрів це означає необхідність шукати баланс між витратами на безпеку, підтриманням роботи об’єкта та фінансовими можливостями орендарів. Простого рішення тут немає.
38 торговельних центрів уже зазнали втрат
Масштаб проблеми можна оцінити за кількістю об’єктів, які вже постраждали від війни.
Від початку повномасштабного вторгнення станом на кінець липня в Україні зазнали втрат або були зруйновані 38 торговельних центрів загальною площею близько 1,4 млн квадратних метрів.
Це не просто статистика про пошкоджені будівлі. За кожним таким об’єктом стоять тисячі робочих місць, підприємці, постачальники, логістичні компанії, орендодавці та місцеві бюджети.
Причому деякі ТРЦ ставали цілями атак неодноразово. Серед таких об’єктів — київські «Квадрат» і Blockbuster Mall.
Повторні удари особливо небезпечні для бізнесу, оскільки створюють проблему, яку неможливо вирішити одним ремонтом. Навіть після відновлення роботи люди можуть довго уникати конкретного об’єкта, побоюючись нової атаки.
У результаті відновити фізичну інфраструктуру іноді простіше, ніж повернути довіру відвідувачів.
Дві хвилини, які можуть змінити все
Окрему увагу до проблеми безпеки торговельних центрів привертав радник президента України з технологічних питань Сергій Бескрестнов, відомий під псевдонімом «Флеш».
За його словами, великі торговельні центри й надалі можуть залишатися серед потенційних цілей російських атак. При цьому після оголошення повітряної тривоги на евакуацію людей, за його оцінкою, може бути дуже мало часу — близько двох хвилин.
Для торговельного центру це величезний виклик.
ТРЦ — це не невелика будівля, яку можна залишити за кілька секунд. Усередині можуть перебувати тисячі людей, серед яких діти, літні громадяни, люди з інвалідністю. Частина відвідувачів може не одразу почути сигнал тривоги або не знати, куди саме рухатися.
Тому питання безпеки дедалі більше стає одним із головних факторів, що визначатимуть майбутнє українських торговельних центрів.
Кривий Ріг став трагічним нагадуванням
Особливо сильний удар по довірі людей до безпеки великих торговельних об’єктів завдала трагедія у Кривому Розі.
21 серпня російські війська двічі атакували безпілотниками торговельний центр у місті. Внаслідок ударів загинули 16 людей, ще 130 отримали поранення. Серед постраждалих були 23 дитини.
Такі цифри мають значення не лише для міста, де сталася трагедія. Вони впливають на поведінку людей по всій країні.
Після кожної атаки громадяни переглядають власні звички. Хтось починає рідше відвідувати ТРЦ, хтось обирає невеликі магазини біля дому, інші переходять на онлайн-покупки. Для бізнесу це означає, що наслідки одного удару можуть проявлятися ще довго після того, як уламки прибрали, а пошкоджені приміщення відремонтували.
Атака на «Караван» показала, наскільки крихкою є стабільність
Ще один показовий випадок стався у Дніпрі. У ніч на 25 серпня російські війська атакували торговельний центр «Караван».
Об’єкт зміг відновити роботу вже 28 серпня. Сам факт швидкого повернення до роботи є важливим для міста та підприємців, адже кожен день простою означає втрату доходів.
Але фізичне відновлення будівлі не означає автоматичного повернення колишньої кількості відвідувачів. Покупцеві потрібен час, щоб знову відчути впевненість. І це одна з найскладніших проблем для українського ритейлу в умовах війни.
Онлайн-торгівля може отримати новий поштовх
Зміна поведінки споживачів неминуче посилює позиції електронної комерції.
Якщо людина може замовити одяг, техніку, побутові товари чи продукти з доставкою, їй дедалі важче переконати себе витрачати час на поїздку до великого ТРЦ, особливо якщо в місті регулярно оголошують повітряні тривоги.
Водночас онлайн-торгівля не здатна повністю замінити фізичні магазини. Частину товарів покупці хочуть побачити наживо, приміряти або протестувати. Крім того, торговельні центри виконують не лише комерційну, а й соціальну функцію — це місця відпочинку, зустрічей і розваг.
Саме тому майбутнє українського ритейлу, ймовірно, визначатиметься не протистоянням онлайну та офлайну, а здатністю фізичних торговельних об’єктів адаптуватися до нових умов.
Війна змінює не лише міста, а й споживчі звички
Падіння трафіку в ТРЦ — це значно більше, ніж тимчасове скорочення кількості покупців. Це показник глибокої трансформації повсякденного життя українців.
Війна змушує людей інакше оцінювати час, простір і ризик. Місця, які раніше асоціювалися з відпочинком і комфортом, тепер можуть сприйматися через призму потенційної небезпеки.
Для торговельної нерухомості це означає, що колишня формула успішного ТРЦ — велика площа, максимальна кількість магазинів і потужний потік відвідувачів — більше не є достатньою.
На перший план виходять безпека, наявність надійного укриття, швидкість реагування на тривоги, продумані маршрути евакуації та здатність адміністрації діяти без паніки.
Український ритейл фактично змушений проходити новий етап еволюції. Торговельні центри мають стати не просто красивими та зручними, а такими, де людина може хоча б частково відчувати себе захищеною.
Інакше кожна нова атака буде забирати не лише життя, майно та гроші. Вона поступово забиратиме у людей звичку жити звичайним життям — ходити за покупками, зустрічатися з друзями, водити дітей на розваги.
А це вже наслідок війни, який неможливо виміряти лише квадратними метрами зруйнованої нерухомості чи сумою збитків бізнесу.
