Франція знову опинилася в епіцентрі політичної турбулентності після того, як Національна асамблея винесла вотум недовіри уряду прем’єр-міністра Франсуа Байру.
Його спроба примусити депутатів схвалити жорсткий план скорочення витрат зазнала краху, і вся рада міністрів подала у відставку. Для президента Еммануеля Макрона це означає новий виток кризи, що дедалі більше підриває його владу.
Найімовірніший сценарій — призначення нового прем’єра й формування кабінету. У Єлисейському палаці вже заявили, що глава держави ухвалить рішення «в найближчі дні».
Серед фаворитів називають міністра оборони Себастьєна Лекорню, якого вважають здатним утримати баланс між реформами Макрона й ворожим парламентом. Також обговорюється кандидатура міністра економіки Еріка Ломбарда, який має кращі стосунки з соціалістами й публічно виступав за компроміси у бюджетній політиці.
Проте проблема не стільки в персоналіях, скільки в розстановці сил. Нижня палата парламенту розділена між трьома блоками — лівими партіями, центристсько-консервативною коаліцією та націоналістичною ультраправою опозицією.
Жодна з груп не має більшості, що паралізує ухвалення ключових рішень. Дві попередні урядові команди, які Макрон призначав після дострокових виборів 2024 року, вже зазнали краху в цих умовах.
Опозиція наполягає, що просто зміна прем’єра ситуацію не врятує. Ліві та ультраправі вимагають нових парламентських виборів, сподіваючись зміцнити свої позиції.
Опитування IFOP прогнозують Національному об’єднанню Марін Ле Пен близько 32–33% голосів у першому турі, що може принести вирішальну перевагу. Центристська коаліція Макрона ризикує скотитися до 15%. Однак двотурова виборча система робить розрахунки непередбачуваними.
Найрадикальніший сценарій — відставка самого Макрона й дострокові президентські вибори. Цей варіант активно просуває «Нескорена Франція», яка досі не пробачила президентові відмови віддати прем’єрське крісло лівим після перемоги на минулих виборах.
Рейтинг довіри до Макрона впав до рекордно низьких 15%, і дедалі більше політиків сумніваються, що він здатний вивести країну з глухого кута. Втім, сам президент наполягає, що добуде мандат до кінця 2027 року.
До остаточного рішення країну чекає період невизначеності. Байру та його кабінет виконуватимуть обов’язки у форматі «технічного уряду», але вулиця вже готується заявити про себе. На середу анонсовано акції руху «Bloquons Tout» («Заблокуємо все»), а 18 вересня профспілки закликали до масштабних страйків проти «аустерітас», які можуть вдарити по середньому класу.
У Франції настає гаряча політична осінь, і яким би шляхом не пішов Макрон — призначення нового уряду, дострокові вибори чи пошук нестандартних союзів — країна входить у фазу затяжної нестабільності, де кожен крок може стати вирішальним для майбутнього всієї П’ятої республіки.
