Вибори Навроцького, підтриманого націоналістичною опозицією й рухом MAGA, створили для прем’єра Дональда Туска складні умови співіснування. Туск, колишній голова Європейської ради, будує міцні зв’язки з Макроном і Мерцом, просуває проєвропейський курс та підтримку України. Натомість Навроцький орієнтується на Трампа, критикує ЄС і виступає проти вступу України до НАТО й Євросоюзу.
Президент має обмежені, але дієві повноваження — зокрема право вето. Від серпня він активно блокує урядові законопроєкти, серед яких — фінансова допомога Україні, підтримка українських мігрантів та розвиток відновлюваної енергетики. Це не лише підриває довіру до Польщі серед союзників, а й створює відчуття глухого кута всередині країни.
Ситуація ускладнюється через різний підхід до США. Трамп відкрито підтримав Навроцького, запросивши його до Білого дому як представника Польщі, попри те що зовнішня політика — компетенція уряду. Це викликало питання в європейських партнерів: наскільки узгодженими є дії Варшави на міжнародній арені? Польща, яка після вторгнення Росії стала ключовим центром західної допомоги Україні, тепер виглядає менш передбачуваною.
У Брюсселі й на самітах НАТО уже виникають сумніви, чи здатна Варшава ефективно діяти, якщо ключові політичні фігури конкурують замість співпраці. Для Трампа це зручно: він може опиратися на особисто лояльного президента, тоді як уряд залишається поза грою.
Внутрішній конфлікт відбивається й на економіці. Інвестори занепокоєні нестабільністю, що може ускладнити фінансування великих проєктів. Польща вже має другий за величиною у ЄС дефіцит бюджету, і уряд потребує непопулярних рішень — підвищення податків чи скорочення витрат. Але президент блокує податкові ініціативи, ставлячи фінансову стабільність під загрозу.
Додатковим фактором напруженості є внутрішні суперечності в коаліції Туска. Після перемоги Навроцького оптимізм поступився песимізму: рейтинг уряду впав до рекордно низьких 23,5%. Це відкриває простір для стратегії президента — заблокувати діяльність кабінету та змістити політичний дискурс вправо напередодні виборів 2027 року.
Польща, яка ще недавно вважалася новим європейським лідером із динамічною економікою та ключовим військовим хабом для України, сьогодні ризикує втратити свій імідж. Політична «співжиття» між урядом і президентом перетворилося на відкриту конфронтацію, а дипломатія дедалі більше підпорядковується внутрішнім іграм.
Для Європи та НАТО це небезпечний момент: союз, що спирався на Варшаву як на стабільного партнера, тепер має справу з країною, розділеною між двома центрами влади. Те, наскільки Польща зможе подолати цей розкол, визначатиме її вплив у майбутній архітектурі європейської безпеки.
