На саміті Шанхайської організації співробітництва (ШОС) у Тяньцзіні відбулася сцена, що миттєво облетіла світові ЗМІ: прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді та президент Росії Володимир Путін, тримаючись за руки, підійшли до лідера Китаю Сі Цзіньпіна. Троє утворили замкнене коло, сміялися, обмінювалися короткими репліками та демонстрували зовнішню єдність. Це була символічна спроба трьох держав показати свою спроможність діяти як альтернатива західному порядку, очолюваному Сполученими Штатами.
Ця сцена була розрахована не стільки на присутніх у залі, скільки на світову аудиторію. Вона мала показати, що Китай і Росія, підкріплені Індією, готові формувати «третю силу» в глобальній політиці. Для Пекіна і Москви це стало нагодою продемонструвати стратегічний союз, а для Нью-Делі — спосіб показати Вашингтону, що Індія має й інші варіанти співпраці, навіть попри торговельні суперечки з Китаєм і прикордонні конфлікти.
Аналітики наголошують: «оптика» відіграє ключову роль. Саме картинка рукостискань і дружніх розмов створює ілюзію єдності, навіть якщо за лаштунками лідери мають протилежні інтереси.
Прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді провів переговори з президентом Росії Володимиром Путіним та головою Китаю Сі Цзіньпіном напередодні саміту Шанхайської організації співробітництва (ШОС) 2025 року у виставковому центрі Мейцзян у Тяньцзіні, Китай, 1 вер — SUO TAKEKUMA
Виступи на саміті: різні меседжі, спільна мета
У промові Сі Цзіньпін закликав країни-учасниці ШОС відмовитися від «ментальності холодної війни» та протистояти «блочній конфронтації». Це була відкрита критика США, які, за словами китайського лідера, підштовхують світ до нових поділів.
Володимир Путін використав трибуну, щоб повторити звичні тези: Захід нібито винний у війні проти України. Він також похвалив свою зустріч із Дональдом Трампом на Алясці, підкресливши, що вже детально інформував Сі про її результати. Це мало показати особливу довіру між Москвою та Пекіном.
Нарендра Моді, своєю чергою, говорив про «багатополярність і справедливий світовий порядок», де Індія матиме вагоміший голос. Це була дипломатична спроба просунути ідею більшої ролі країн Глобального Півдня у міжнародних справах.
Зустріч у Тяньцзіні показала новий підхід Індії. Якщо раніше її бюрократія намагалася уникати занадто очевидних жестів зближення з Москвою та Пекіном, то цього разу Моді навіть поширив фото зустрічі у своїх соцмережах. Це сигналізує: Індія дедалі менше боїться реакції Вашингтона, адже Трампова політика тарифів залишає менше стимулів для балансу.
Особливим моментом став неформальний діалог Моді з Путіним у лімузині, який тривав близько 50 хвилин. Російські ЗМІ описали його як «розмову серед друзів», а сам Моді публічно заявив, що «1,4 млрд індійців чекають на візит Путіна в Нью-Делі».
Президент Росії Володимир Путін бере участь у зустрічі у форматі ШОС Плюс на саміті Шанхайської організації співробітництва в Тяньцзіні, Китай, 1 вересня 2025 року — Сергій Бобильов/Sputnik
Китай: глобальні амбіції через ШОС
Для Пекіна ШОС — це інструмент посилення власного впливу в Євразії. Сі Цзіньпін намагається використати нестабільність, яку створює адміністрація Трампа, щоб показати: Китай здатен бути стабільнішим партнером, ніж США. Водночас, у промові він зробив історичні паралелі, закликавши «правильно розуміти уроки Другої світової війни». Це було спрямовано на легітимізацію претензій КНР на Тайвань і Південно-Китайське море.
Глибинні суперечності
Попри усмішки і символічні жести, альянс залишається хитким. Китай і Індія досі мають невирішені прикордонні конфлікти. Москва й Пекін тісно співпрацюють, але Китай насторожено дивиться на спроби Росії впливати на Північну Корею. Індія ж не може повністю замінити західну економічну підтримку російськими зв’язками, адже санкції значно обмежують потенціал Кремля.
Демонстрація «тріо» на саміті у Тяньцзіні — це передусім спроба створити ілюзію альтернативного центру сили. Вона сигналізує: у світі формується коаліція держав, невдоволених американською політикою, готових співпрацювати між собою. Але внутрішні протиріччя — від кордонів до економіки — не дозволяють цій трійці стати реальним союзом.
Оптична єдність Сі, Путіна й Моді стала гучним сигналом для США та їхніх союзників. Проте справжня сила будь-якого союзу визначається не рукостисканнями, а здатністю подолати взаємні конфлікти та виробити спільні цілі. Поки що цей «трикутник» виглядає радше як тимчасове зближення на тлі американського тиску, ніж як стабільний геополітичний альянс.
