Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп зробив черговий крок у своїй боротьбі за переосмислення федерального впливу на систему освіти. За даними двох високопосадовців Білого дому, Трамп планує підписати указ, який доручає міністерству освіти, під керівництвом Лінди Макмагон, розпочати процес демонтажу Департаменту освіти. Основна ідея цього заходу полягає в тому, щоб повернути контроль над освітніми питаннями штатам, що стане суттєвим кроком у розподілі влади між федеральною владою та місцевими органами управління освітою.
Зауважимо, що сам указ не може призвести до повного закриття Департаменту освіти, адже його створення відбулося за рішенням Конгресу США у 1979 році. Для його остаточного ліквідації знадобиться підтримка законодавців, що поклав би край багаторічній роботі цього федерального агентства. Тим не менш, адміністрація Трампа вже протягом деякого часу вживає заходів, спрямованих на скорочення повноважень та чисельності співробітників цього відомства. Указ сигналізує про серйозність намірів адміністрації щодо зміни напрямку національної освітньої політики.
За словами анонімних представників Білого дому, указ наказує міністерству освіти повернути владу над освітніми стандартами, програмами та іншими питаннями управління освітою до штатів. Цей крок має стати відповіддю на численні критичні зауваження з боку консервативних активістів та батьківських організацій, які вважають, що федеральна система втручається у справи місцевих громад і обмежує права батьків. Рух, який виступає за права батьків, посилився особливо після резонансних протестів проти реформ та змін, впроваджених під час пандемії COVID-19, коли обмеження та нові стандарти викликали масове невдоволення.
Цей крок адміністрації набуває історичного значення, враховуючи, що спроби ліквідувати або кардинально змінити роль Департаменту освіти мають свої корені ще в 1980-х роках. Протести проти втручання федерального уряду в освіту набули нового імпульсу з появою батьківського руху, що активно критикує зобов’язуючі стандарти і політики, спрямовані на забезпечення інклюзивності, зокрема у відношенні до ЛГБТК+ студентів. Представники цього руху стверджують, що нав’язані стандарти та реформи порушують традиційні цінності та обмежують свободу вибору батьків у вихованні дітей.
Проте не лише консервативні активісти стають учасниками цього процесу. Поляризація у суспільстві навколо питань освіти триває вже десятиліттями. Від протестів робітничих організацій проти політики «No Child Left Behind» при адміністрації Джорджа Буша-старшого до суперечок щодо впровадження стандартів Common Core під час президентства Барака Обами, питання освітньої політики завжди викликали гострі емоції серед широких верств населення.
За сучасними даними, у США налічується близько 50 мільйонів учнів, серед яких приблизно 15 відсотків мають особливі потреби та потребують спеціального догляду і ресурсного забезпечення. Водночас, близько третини студентів вищих навчальних закладів отримують фінансову підтримку у вигляді грантів Pell, а ще 28 відсотків покладаються на федеральні студентські позики. Ці дані підкреслюють, що роль федерального уряду в забезпеченні доступу до якісної освіти є надзвичайно важливою, навіть якщо основне фінансування забезпечується місцевими та штатними бюджетами.
За оцінками експертів, федеральний уряд фінансує лише близько 10 відсотків загальної суми коштів, що спрямовуються у систему публічної освіти. Проте ці кошти розподіляються на основі законодавчих норм, які передбачають певні стандарти та вимоги. Таким чином, навіть при передачі повноважень на рівень штатів, не всі аспекти освітньої політики можуть бути змінені чи ліквідовані за бажанням адміністрації, оскільки частина їх регулюється окремими законами, прийнятими Конгресом.
З огляду на це, спроба адміністрації Трампа ліквідувати федеральний департамент може стати початком нової хвилі судових процесів. Як відзначають представники уряду, вказаний указ вже зіштовхується з юридичними перешкодами, адже попередні випадки з ліквідацією подібних агентств відбувалися лише з активною участю законодавчої гілки влади. До прикладу, під час президентств Рональда Рейгана та Біла Клінтона відбувалися спроби зменшення ролі деяких регуляторних органів, але завжди з погодженням Конгресу.
Ще однією важливою проблемою є той факт, що сам указ не скасовує закони, які забезпечують федеральне фінансування для публічних шкіл, спеціалізованих програм для учнів з особливими потребами, а також підтримку студентів з низьким рівнем доходу. Багато програм, що адмініструються Департаментом освіти, є важливими для забезпечення рівного доступу до освіти у всіх регіонах країни. Тому навіть якщо федеральне агентство буде поступово скорочувати свою діяльність, вплив окремих законів і нормативних актів залишиться значним.
Існує також думка, що адміністрація Трампа вже робить все можливе для того, щоб переформатувати роботу Департаменту освіти відповідно до своїх пріоритетів. Відмічається, що агентство вже відмовляється від деяких попередніх розслідувань і розпочинає нові, які відображають сучасні завдання уряду. Серед таких змін — зменшення захисту для трансгендерних студентів, скорочення програм з підтримки різноманіття та перегляд політик, що впливають на інклюзивність освітнього середовища.
Загалом, цей крок викликав широкий резонанс у суспільстві. За результатами опитувань громадської думки, більшість американців виступають проти ідеї ліквідації федерального агентства, що забезпечує підтримку для публічних шкіл. Близько двох третин населення висловлюють побоювання, що таке рішення може призвести до дезорганізації освітньої системи та негативно вплинути на доступність і якість освіти, особливо для вразливих груп населення.
Підсумовуючи, можна сказати, що рішення президента Трампа щодо підписання указу про демонтаж Департаменту освіти має величезний символічний та практичний зміст. Воно відображає не лише політичні амбіції адміністрації щодо зменшення федерального впливу, але й глибокі соціальні та культурні протиріччя, які існують у суспільстві. Реформа має потенціал викликати чергову хвилю судових процесів та політичних суперечок, адже кожен крок у цьому напрямку супроводжується гострими дебатами щодо балансу повноважень між федеральною владою та штатами. Як би не розвивалися події, цей крок залишиться важливим етапом у формуванні майбутнього освітньої політики Сполучених Штатів, і його наслідки відчуватимуться як серед освітніх установ, так і у повсякденному житті мільйонів учнів та їхніх родин.
На фоні історичних змін та політичних трансформацій питання контролю над освітою набуває нового значення. Адміністрація Трампа використовує цей момент, щоб підкреслити важливість локального самоврядування у сфері освіти, однак, водночас, попереджає про труднощі, пов’язані з юридичними бар’єрами та опором широких верств населення, які сприймають федеральну підтримку як гарантію рівних можливостей для всіх. Подальший розвиток ситуації вимагатиме не лише політичного консенсусу, але й ретельного аналізу наслідків таких реформ для всієї освітньої системи країни.
