Польова евакуація завжди була найуразливішою ланкою бойових дій — моментом, коли ризик для живих стає майже рівним ризику для тих, кого намагаються врятувати. Саме тут технології дедалі частіше замінюють людину. Українська компанія Temerland готує до тестування нову конфігурацію наземного роботизованого комплексу “Гном”, оснащеного одноруким маніпулятором Smart Shuttle — системи, яка фактично бере на себе найнебезпечніші функції на передовій.
Йдеться не лише про транспортування поранених. Концепція платформи охоплює одразу кілька критичних задач: дистанційну евакуацію “вантажу 300” і “вантажу 200”, розмінування, роботу з вибухонебезпечними предметами та підрив нерозірваних боєприпасів. Це спроба створити універсальний інструмент інженерної підтримки, здатний діяти там, де людина стає надто вразливою.
Ініціатива виникла як відповідь на прямий запит військових медиків — потребу у легкій, маневреній та малопомітній машині, яка може дістатися до пораненого під вогнем і повернутися назад. За попереднім аналізом «Дейком», саме ця прикладна логіка — від конкретної потреби фронту до інженерного рішення — і визначає нинішню хвилю українських військових розробок.
Базою системи залишається НРК “Гном” — компактний наземний робот із електроприводом, здатний працювати у складному рельєфі та перевозити до 100 кілограмів вантажу. Дистанція керування сягає п’яти кілометрів, що дозволяє оператору залишатися поза прямою загрозою. У новій конфігурації платформа отримує мобільний маніпулятор Smart Shuttle — однорукий робот, який додає системі функціональності та автономності.
Саме маніпулятор змінює роль “Гнома” з транспортної платформи на багатофункціональний інженерний комплекс. Він дозволяє не лише підхопити пораненого чи перемістити тіло, а й працювати з об’єктами, які становлять загрозу: від уламків боєприпасів до нерозірваних ударних дронів. Зокрема, йдеться про знищення безпілотників типу Shahed, що впали, але залишаються небезпечними.
Окрему увагу приділено зв’язку — ключовому елементу для будь-якого наземного дрона в умовах радіоелектронної боротьби. Платформа оснащена багатоканальною системою, що поєднує Starlink, LTE, оптичні канали, LoRa та ERLS, а також механічний повідець як резерв. Така архітектура не просто підвищує стабільність управління — вона створює багаторівневу стійкість до глушіння та втрати сигналу.
Smart Shuttle, у свою чергу, функціонує як окрема мобільна одиниця. Він керується через Wi-Fi, має власну систему позиціонування, оснащений камерою, мікрофоном та аудіозв’язком. Це означає, що оператор може не лише бачити ситуацію, а й взаємодіяти з пораненим — фактор, який у критичні моменти має не менше значення, ніж сама евакуація.
Інженерно продумано і питання повернення: робот обладнаний лебідкою, що дозволяє затягнути маніпулятор назад на платформу. У попередніх версіях ця логіка вже відпрацьовувалася через евакуаційний візок зі змінною шириною, з’єднаний тросом довжиною понад 15 метрів. Нинішня конфігурація розвиває цю ідею, роблячи систему компактнішою та швидшою у розгортанні.
Еволюція “Гнома” показує, як змінюється сама природа наземних роботів у війні. Від простих транспортерів вони переходять до ролі універсальних платформ, здатних виконувати логістичні, інженерні та навіть частково бойові задачі. У цьому контексті поява модифікацій на кшталт “Гном-НД”, призначених для дистанційного запуску дронів, виглядає не окремим експериментом, а частиною системної лінії розвитку.
Головний ефект таких рішень — не лише у технологічній новизні. Вони змінюють баланс ризику. Кожен метр, який проходить робот замість людини, — це зменшена ймовірність втрат. І саме ця проста, майже арифметична логіка робить подібні системи критично важливими для сучасного поля бою.
