Коли помирає Папа Римський, Католицька Церква зупиняє свій пульс і входить у період глибинних ритуалів, що кореняться ще в середньовіччі. Ці дії служать водночас і знаком поваги до предстоятеля, і підготовкою до наступного етапу — обрання нового лідера понад мільярдом вірян по всьому світу. Розглянемо хронологію ключових подій і традицій, які відбуваються в Римі та Ватикані після смерті понтифіка.
Кардинал Едуардо Мартінес Сомало запечатує двері в апартаменти Папи Івана Павла II після його смерті в 2005 році. Фото басейну від Osservatore Romano
1. Констатація смерті та перші обряди
Виклик лікаря й оформлення свідоцтва про смерть
Негайно після того, як Папа помер, до Ватикану викликають лікаря. Він оглядає тіло предстоятеля, перевіряє настання клінічної смерті і складає офіційний медичний висновок. Згідно з новим «Ordo Exsequiarum Romani Pontificis» (Ритуалом поховання Римського Понтифіка), це підтвердження може відбуватися навіть у приватній папській каплиці замість спальні.
Підготовка тіла до експонування
Тіло Папи одягають у білу сутану (cassock), хрест і пояс (cingulum), залишаючи поряд мітру та папський палицій (pallium). Відповідно до заповіту Франциска, тіло покладуть у єдиний дерев’яний саркофаг, облицьований цинком, — замість трьох традиційних трун.
Роль камергленго
Камергленго (cardinal chamberlain) запечатує двері до кабінету та спальні Папи, оздобивши їх червоною стрічкою зі священними печатками. Він також руйнує «рибальський перстень» понтифіка — символ його влади, яким скріплювалися офіційні документи, — молоточком перед усіма присутніми, щоб унеможливити підробки. Новий перстень виконають лише після обрання наступника.
Папа Франциск очолює різдвяну месу в базиліці Святого Петра у Ватикані, 24 грудня 2023 року. Ремо Казіллі
2. Період відкритого прощання (1–3 дні)
Виставлення для публічного вшанування
Саркофаг із тілом Папи урочисто переносять у Клементинську каплицю або безпосередньо до базиліки Святого Петра. Там його виставляють у відкритому доступі для вірян: кожен охочий може підійти, вклонитися та помолитися біля труни.
Офіційна тривалість
Зазвичай період «lying in state» триває від кількох годин до двох–трьох діб — залежно від грандіозності похоронних урочистостей та потоку прочан.
Міжнародна присутність
На виставленні часто бувають глави держав, представники дипломатичного корпусу, релігійних спільнот та десятки тисяч паломників. Їм дозволено схилити голову над тілом понтифіка, однак торкатися його не можна.
3. Похоронна літургія (4–6 днів після кончини)
Урочистий похоронний обряд
Похоронна меса відправляється на площі перед базилікою Святого Петра — зазвичай між четвертим і шостим днем від дня смерті. Очолює її декан Колегії кардиналів або кардинал-протодиякон.
Хід богослужіння
- Процесія: священик із хрестом веде труну, за якою слідують інші священнослужителі та кардинали.
- Помазання: традиційно священик оливом помазує кришку труни.
- Поминальна літургія: читаються уривки зі старозавітних пророцтв і Євангелій, виголошуються проповіді про життя й служіння покійного.
- Відспівування: словесні молитви за упокій душі, заключний «Аgnus Dei» та «Діва Марія».
Закриття саркофага
Після прочитання «Rogito» — короткого «документу життя», який поміщають до металевого контейнеру усередині труни, її остаточно зачиняють і наносять печатки високих чиновників Ватикану.
4. Період поминок та дев’ятниці
Дев’ять днів поминальних мес
З наступного дня після похорону у храмах Риму відбуваються дев’ять поспіль поминальних мес за душу покійного Папи. Ця традиція сполучає спомин і молитовну підтримку, звернену до Богородиці та святих.
Поминальні вистави та віче
Нерідко мерія міста Риму організовує офіційні заходи пам’яті: словесні твори, концерти духовної музики й виставки фотографій із життя понтифіка.
5. Підготовка до конклаву
Загальні конгрегації кардиналів
Протягом перших 15–20 днів після кончини в приміщеннях Ватикану проводять декілька «загальних конгрегацій». На них кардинали обговорюють стан Церкви, виклики сучасності та критерії для вибору нового понтифіка.
Виклик електоральних кардиналів
З 252 кардиналів лише ті, кому ще не виповнилося 80 років (зазвичай близько 135 осіб), отримують право голосу. Їх збирають у Casa Santa Marta — колишній резиденції покійного Франциска.
Огляд безпеки та обітниця мовчання
Безпосередньо перед входом до конклаву приміщення Сикстинської капели ретельно перевіряють на наявність пристроїв прослуховування. Усі помічники й персонал складають присягу зберігати мовчанку про будь-які деталі голосувань.
6. Хід конклаву та обрання нового Папи
Святкова меса напередодні
Вранці першого дня кардинали збираються на святу літургію в базиліці Святого Петра.
Обряд «Extra omnes»
Після літургії до Сикстинської капели заходять лише голосувальники. Майстер літургійних обрядів виголошує: «Extra omnes!» — і всі сторонні залишають приміщення.
Процедура голосування
- Ранодиварі кілька голосів: у перший день — один раунд ввечері; далі — по два тури щодня.
- Кожний кардинал складає папірець із прізвищем обраного, складає його двічі та опускає в урну.
- Папери згоряють у спеціальній печі: чорний дим — «no pope yet», білий дим — «Habemus papam!». У суміш додають хімічні реагенти, щоб точно регулювати колір диму.
Акт прийняття та проголошення
Після досягнення двох третин голосів декан Колегії кардиналів запитує обранця, чи він приймає вибір. Отримавши згоду, кардинал називає своє нове ім’я понтифіка. Старший кардинал виводить його на балкон над площею, від деяких латиною звучить «Habemus papam!» — «Ми маємо Папу!».
Цей цикл обрядів — від констатації смерті до появи нового понтифіка на балконі Сикстинської капели — поєднує давню традицію й канонічну суворість, філософію жертовності та символізм відродження. Він свідчить про неперервність Апостольської престолу й водночас про готовність Церкви до оновлення в кожній епосі.
13 березня 2013 року з труби Сикстинської капели вийшов білий дим, який свідчить про обрання нового папи. У 2005 році кардинала Бергольйо пропустили, і ніколи не очікували, що його виберуть. Джефф Дж. Мітчелл
