2024 рік став роком не лише стрімкого розвитку технологій, а й зростання тривоги щодо їхнього впливу на довкілля. За даними звіту Greenpeace, опублікованого на основі відкритих джерел та корпоративної звітності, викиди парникових газів від виробництва чипів для штучного інтелекту зросли у понад чотири рази порівняно з попередніми роками. Це тривожний сигнал, що підриває віру в те, що цифрова еволюція обов’язково сприятиме переходу до чистої енергії.
Виробництво ШІ-чипів вимагає колосальної кількості енергії. Підприємства, розташовані у Південній Кореї, Японії та на Тайвані — регіонах, де енергетичні системи залишаються залежними від викопного палива — стали головними постачальниками високотехнологічних компонентів для гігантів, як-от NVIDIA, Microsoft і Google. В результаті, кліматична вартість технологічного прогресу постає все гостріше.
Прихильники технологій стверджують, що штучний інтелект у перспективі допоможе вирішити кліматичні проблеми. Один із головних прихильників цієї думки — Білл Гейтс — заявляє, що ШІ сприятиме зниженню викидів за рахунок ефективнішого управління ресурсами та прогнозування кліматичних змін. Проте факти свідчать про протилежне.
Використання ШІ сьогодні вимагає колосальних обчислювальних потужностей, що своєю чергою стимулює масове виробництво чипів, здатних обробляти неймовірні обсяги даних. Саме це виробництво, згідно з Greenpeace, стало джерелом 357% зростання викидів. І хоч компанії звітують про зниження викидів на одиницю продукції, абсолютна кількість шкідливих речовин у довкіллі зростає.
Розвиток ШІ неминуче пов’язаний із ростом попиту на обчислювальні ресурси. Ці ресурси, у свою чергу, потребують значної кількості електроенергії, більша частина якої у згаданих регіонах генерується з викопного палива. На Тайвані, наприклад, понад 83% електроенергії все ще надходить з невідновлюваних джерел. У Японії цей показник становить 68,6%, а в Південній Кореї — 58,5%.
Попри всі обіцянки урядів про зелений перехід, нові енергетичні проєкти свідчать про протилежне. Південна Корея планує будівництво електростанцій на зрідженому природному газі, а Тайвань — нового терміналу для його імпорту. Ці дії прямо суперечать заявленим цілям щодо скорочення викидів, особливо з огляду на потреби енергоємного виробництва ШІ-компонентів.
Компанії TSMC, Samsung, Micron і SK Hynix відіграють ключову роль у постачанні чипів для потреб ШІ. Вони заявляють про зусилля щодо скорочення викидів, зокрема через співпрацю з партнерами, удосконалення технологій виробництва та впровадження енергоефективних рішень. NVIDIA, наприклад, зазначає у своєму звіті про сталий розвиток, що прагне зменшити викиди у межах усього ланцюжка постачання.
Однак реальність залишається складною: енергетичні витрати на виробництво чипів зросли на 351%. Попри гучні заяви, реальні кроки виявляються недостатніми для компенсації стрімкого зростання виробничих обсягів. Це створює глибоке протиріччя між прагненням до сталого розвитку та жорсткою реальністю індустрії.
У своєму звіті Greenpeace закликає уряди Східної Азії докорінно змінити підхід до енергетики. Використання відновлюваних джерел — єдиний шлях до зниження кліматичного впливу. Але поки що ці заклики залишаються без реального втілення. Політична воля, економічні інтереси та інерція розвитку застарілої енергетичної інфраструктури створюють перешкоди на шляху до екологічно безпечного технологічного майбутнього.
Питання не в тому, чи варто розвивати штучний інтелект. Питання в тому, якою ціною. Якщо виробництво ШІ-чипів уже сьогодні спричиняє катастрофічне зростання викидів, що ж буде завтра, коли попит зросте в десятки разів? Ці дані — тривожний дзвінок, який не можна ігнорувати.
Для зменшення шкоди необхідно діяти вже зараз. Потрібні радикальні зміни в енергетиці, інновації у виробництві, суворе регулювання викидів та, найголовніше, глобальна відповідальність. ШІ не має ставати джерелом кліматичної катастрофи. Він може і має бути інструментом змін — але лише за умов чіткого бачення майбутнього та відповідальних рішень сьогодення.
