У сучасних конфліктах безпілотні літальні апарати перетворилися на універсальний інструмент для прихованих ударів, але коли їх запускають із власної території — загроза стає ще небезпечнішою.
Наприкінці травня Україна вперше продемонструвала можливості подібної тактики, коли понад 117 дронів, завезених контрабандою напередодні, уразили авіабазу в Росії на відстані понад тисячу кілометрів від лінії фронту.
Цього місяця Ізраїль успішно повторив подібну операцію проти об’єктів іранської ППО та інфраструктури в Тегерані, використавши безпілотники, які співробітники розвідки доставили під виглядом цивільних вантажів.
Запуск ударних дронів із глибини власної території поєднує класичні принципи військової хитрості з найновішими технологіями. Замість постійного спостереження за повітряним простором із заходу чи півдня, країни-цілі змушені ще й оглядати вулиці та житлові квартали, щоб виявити склади та пускові позиції.
За словами колишнього бригадного генерала ЦАХАЛ Ассафа Оріона, «сюрприз — це суть успіху», адже розгорнутий удар із тилу значно ускладнює оборонну логістику та деморалізує як військових, так і цивільне населення.
Ізраїльська операція проти Ірану тривала кілька етапів: спершу були атаковані радари та системи ППО, що залишили вразливими інші об’єкти, а потім завдяки малим дронам провели точкові удари по пускових установках іранських зенітних ракет. За даними ізраїльських джерел, серед застосованих моделей були невеликі квадрокоптери з вантажопідйомністю до 5 кг, здатні перевозити вибухову начинку або засоби радіоелектронної боротьби. Частина безпілотників використовувала GPS-глідинг чи оптичне наведення, що підвищувало точність ураження цілей до кількох метрів навіть у густонаселених районах Тегерана.
У заході Середземномор’я, де відстань між авіаційною базою й центром міста часто не перевищує 50 км, дрони мали змогу стартувати з непомітних майданчиків у передмістях або на дахах багатоповерхівок. Шлях контрабанди пролягав через серію кур’єрських мереж, які везли запчастини та акумулятори в деталях, а кінцевий монтаж проводився вже всередині країни-мети. Таку тактику давно відточували в Ірані: до нинішнього протистояння в Тегерані з’явилися спецпідрозділи, які вивчали європейські ринки дронів, розбирали їх на окремі вузли й створювали підпільні майстерні для модернізації.
Зі свого боку Україна рік тому переправила до Росії дрібногабаритні БПЛА, обладнані вибухівкою та смарт-детонаторами. Напад на авіабазу в Курській області став потужним психологічним ударом — понад 40 літаків виведено з ладу, а тисячі кілометрів території Росії раніше вважалися «зоною абсолютної безпеки». Експерти наголошують, що подібні атаки можуть повторити інші регіональні гравці, якщо не будуть розроблені спеціальні протидрони та системи виявлення підпільних майстерень.
Аналітик Женевського інституту Фарзан Сабет застерігає: «Головне не алгоритми польоту — а людський фактор і розвідка. Складність у тому, щоб зберегти мережу постачання деталей непоміченою роками». Він припускає, що більшість країн вже мають або можуть відтворити подібну технологію, змінюючи форму та сигнатуру дронів, щоб обійти радіолокаційні та інфрачервоні датчики. Саме тому дедалі більше уваги приділяють не тільки радрам і зенітним ракетам, а й розвідці в глибині території.
Для протидії контрабандним дронам застосовуватимуть кабельні пастки, сітчасті сітрові укриття навколо важливих об’єктів та автономні системи радіоелектронного глушіння. У деяких арміях випробовують невеликі «антидрони» — робопси, здатні перехоплювати та знешкоджувати безпілотники в польоті. Водночас можуть повернутися до старих перевірених методів: обхідні групи, що шукають тайники на дахах, та системи оповіщення населення про підозрілі звуки роєння ротора.
У довгостроковій перспективі державам доведеться змінити концепцію оборони: інтегрувати контррозвідувальні заходи з автоматизованими ППО, розподіляючи зони відповідальності між людськими патрулями та штучним інтелектом. Важливу роль відіграватиме законодавче регулювання імпорту дронів, жорсткі перевірки кінцевих споживачів і відповідальність кур’єрів за перевезення військових компонентів.
Майбутнє війни зазнає кардинальних змін, якщо бойова робота дронів із тилу стане масовою практикою. Тепер країни-агресори та країни-ахрактовані мусять дбати не лише про зовнішні кордони, але й про безпеку в глибині власної території. У протидії таким загрозам головними інструментами будуть розвідка, високотехнологічні системи захисту й міжнародна співпраця у виявленні та блокуванні каналів контрабанди.
