Запровадження європейського механізму транскордонного вуглецевого регулювання — СВАМ (CBAM) — може обернутися для України багатомільярдними економічними втратами. Йдеться не лише про додаткові витрати для підприємств, які експортують продукцію до Європейського Союзу. Наслідки можуть бути значно масштабнішими: скорочення експорту, падіння ВВП, зменшення податкових надходжень та втрата потенційних інвестицій.
За оновленою оцінкою аналітичного центру GMK Center, до 2030 року потенційні втрати українського експорту через СВАМ можуть сягнути $7,248 млрд. Уже у 2026 році вони оцінюються приблизно у $1,431 млрд.
Для української економіки, яка одночасно працює в умовах війни, намагається зберегти промисловий потенціал та готується до масштабного відновлення, така перспектива може стати серйозним викликом.
Україна може втратити мільярди експортної виручки
СВАМ є одним із ключових інструментів кліматичної політики Європейського Союзу. Його головна мета — запобігти ситуації, коли виробництво переноситься до країн із менш жорсткими екологічними вимогами, а європейські підприємства опиняються у невигідному конкурентному становищі.
Механізм передбачає додаткове фінансове навантаження на імпорт окремих категорій продукції до ЄС залежно від обсягу викидів парникових газів, пов'язаних із її виробництвом.
Для України це має особливе значення, оскільки значна частина промислового експорту орієнтована саме на європейський ринок. Насамперед ризики стосуються металургії, виробництва сталі, напівфабрикатів та іншої продукції, виробництво якої потребує значних обсягів енергії.
За розрахунками GMK Center, негативний ефект СВАМ може поступово посилюватися.
Якщо у 2026 році втрати ВВП України можуть становити близько $372 млн, то до 2030 року цей показник здатен зрости до $1,754 млрд.
Ще більш показовою є динаміка експорту. За чотири роки потенційні втрати можуть збільшитися з $1,431 млрд до $7,248 млрд.
Тобто проблема полягає не лише в тому, що українським виробникам доведеться сплачувати додаткові кошти. Значно небезпечнішим може стати падіння конкурентоспроможності українських товарів.
Якщо собівартість продукції зростатиме, європейські покупці можуть почати шукати альтернативних постачальників. У результаті підприємства ризикують втрачати контракти, частку ринку та можливості для подальшого розвитку.
Найбільший удар може припасти на металургію
Окремо GMK Center оцінив можливі наслідки СВАМ для української металургії.
До 2030 року потенційні втрати галузі можуть становити близько $1,6 млрд.
Найбільші ризики прогнозуються для сегмента прокату — приблизно $899 млн.
Для сталевих напівфабрикатів потенційні втрати оцінюються у $558 млн, для чавуну — близько $96 млн, а для труб — приблизно $39 млн.
Металургійна галузь особливо чутлива до нових правил через високу енергоємність виробництва та значні обсяги викидів. Щоб відповідати європейським екологічним стандартам, підприємствам необхідно вкладати значні кошти у модернізацію.
Однак українська промисловість уже працює у надзвичайно складних умовах. Пошкоджена інфраструктура, проблеми з енергопостачанням, дорожча логістика та обмежений доступ до фінансування суттєво ускладнюють масштабні інвестиції.
Таким чином, підприємства можуть опинитися перед своєрідною пасткою.
Для збереження позицій на європейському ринку їм потрібно модернізувати виробництво та скорочувати викиди. Але для модернізації необхідні кошти, тоді як скорочення експорту та додаткові платежі можуть, навпаки, зменшити фінансові можливості компаній.
Український бюджет також ризикує втратити мільярди
Наслідки СВАМ можуть відчути не лише підприємства та експортери.
За оцінкою GMK Center, до 2030 року Україна може недоотримати близько $1,348 млрд податкових надходжень.
Логіка тут проста: якщо підприємства скорочують виробництво або втрачають частину експортних ринків, зменшуються їхні доходи. Відповідно, скорочуються і податкові платежі.
Менше виробництва також означає менше робочих місць, слабший попит на послуги суміжних компаній та меншу економічну активність у промислових регіонах.
Окремою проблемою можуть стати інвестиції. За оцінками аналітиків, Україна ризикує втратити потенційні інвестиції на суму понад $1 млрд.
Це особливо небезпечно напередодні масштабного відновлення країни. Після завершення війни Україні знадобляться величезні ресурси для відбудови енергетики, промисловості, транспорту та іншої інфраструктури.
Тому кожен фактор, який здатен зменшити інвестиційну привабливість українських підприємств, матиме значення для темпів економічного відновлення.
Бізнес хоче спрямовувати кошти на модернізацію
В українській промисловості наголошують: проблема полягає не в самому прагненні ЄС скорочувати викиди.
Україна зацікавлена у модернізації та переході до сучасніших технологій. Однак важливо, щоб нові правила не просто створювали додаткові витрати для підприємств, а допомагали їм здійснювати необхідні зміни.
Виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України Ксенія Оринчак запропонувала розглянути механізм, за якого кошти, сплачені українськими підприємствами в рамках СВАМ, могли б спрямовуватися безпосередньо на модернізацію виробництва.
Зокрема, йдеться про придбання європейського обладнання та технологій, необхідних для декарбонізації української промисловості.
Такий підхід дозволив би перетворити СВАМ із додаткового фінансового тягаря на інструмент технологічного оновлення.
Фактично кошти залишалися б пов'язаними з українською промисловістю та використовувалися для того, щоб підприємства поступово зменшували викиди й ставали конкурентоспроможнішими на європейському ринку.
Для України пропонують окремий механізм
Також обговорюється можливість створення спеціального українського механізму, який передбачав би добровільний платіж на кордоні з подальшим поверненням цих коштів виробникам.
Отримані ресурси можна було б спрямовувати виключно на проєкти декарбонізації — модернізацію обладнання, підвищення енергоефективності та впровадження сучасних технологій.
Втім, ключовим залишається питання домовленостей із Європейською комісією.
Українська сторона зацікавлена у створенні спеціального режиму СВАМ на період війни та післявоєнної стабілізації, який враховував би надзвичайні умови роботи українських підприємств.
Українська промисловість зараз конкурує на зовнішніх ринках не в таких самих умовах, як європейські виробники. Підприємства стикаються з наслідками руйнувань, проблемами логістики, енергетичними ризиками та нестачею доступного капіталу.
За таких умов додаткове фінансове навантаження може виявитися критичним для окремих виробництв.
СВАМ може стати фактором деіндустріалізації
Україна опинилася перед складним завданням.
З одного боку, європейський зелений перехід є довгостроковою тенденцією, і українській промисловості все одно доведеться адаптуватися до нових екологічних стандартів.
З іншого — надто різке збільшення навантаження без достатнього перехідного періоду та фінансової підтримки може мати протилежний результат.
Підприємства можуть не модернізуватися, а скорочувати виробництво. Кошти, які могли б піти на нове обладнання, доведеться спрямовувати на покриття поточних витрат. Компанії можуть відкладати інвестиційні проєкти, а частина продукції ризикує втратити конкурентоспроможність на європейському ринку.
Саме тому в українській промисловості попереджають про ризик деіндустріалізації.
Це особливо небезпечно для держави, яка прагне після війни відновити власне виробництво та збільшити експорт.
Промисловість забезпечує не лише валютні надходження. Вона створює робочі місця, формує податкову базу та стимулює розвиток численних суміжних галузей.
Якщо підприємства скорочуватимуть виробництво через втрату конкурентоспроможності, наслідки можуть поширитися далеко за межі окремих компаній.
Україні потрібен час для адаптації
Саме тому одним із ключових завдань зараз є пошук механізму, який дозволить Україні поступово адаптуватися до вимог СВАМ.
Йдеться не про відмову від європейських екологічних стандартів. Навпаки, модернізація української промисловості та скорочення викидів є важливими складовими її майбутньої інтеграції до європейського економічного простору.
Але цей процес потребує значних інвестицій і часу.
Особливий перехідний режим міг би дати підприємствам можливість поступово змінювати технології, залучати фінансування та зменшувати вуглецевий слід без різкого падіння виробництва та експорту.
У результаті СВАМ міг би стати не бар'єром, а стимулом для технологічного оновлення української економіки.
Втім, якщо спеціальних умов для України погодити не вдасться, нові правила можуть стати ще одним фактором тиску на промисловість. І тоді мова йтиме вже не лише про екологічний збір чи додаткові витрати підприємств, а про мільярди доларів втраченого експорту, менші податкові надходження та ризики для майбутніх інвестицій.
Саме тому рішення щодо українського режиму СВАМ може мати довгострокове значення для всієї економіки країни.
