Початок лютого 2025 року приніс тривожну новину, що миттєво розійшлася дипломатичними каналами: поставки американської зброї в Україну, які були заплановані та схвалені ще адміністрацією Джо Байдена, були раптово зупинені. Одиннадцять вантажних рейсів з артилерійськими снарядами, бронетехнікою та іншими засобами оборони, що вже прямували до України, були затримані на американських військових базах у Делавері та Об'єднаних Арабських Еміратах. Це не була технічна або погодна затримка. Це було розпорядження — усне, без пояснень.
У Києві миттєво зрозуміли: щось пішло не так. Запити почали надходити з польських логістичних центрів, які координували перевезення, та з самих українських оборонних структур. Хто віддав наказ? Чому? Це зміна політики, новий курс чи просто бюрократична плутанина? Питань було більше, ніж відповідей.
Але найтривожнішим було те, що навіть у Вашингтоні не могли відповісти на ці запити. Представники Ради національної безпеки, Державного департаменту США та самого Пентагону були поставлені перед фактом. Жодного офіційного рішення про зміну політики США щодо України не ухвалювалося.
Виявилося, що джерелом зупинки поставок став офіс нового міністра оборони Піта Гегсета. Саме він, згідно з внутрішніми звітами TRANSCOM — Транспортного командування США, передав усне розпорядження про зупинку вантажів. Це сталося лише через тиждень після того, як Дональд Трамп обійняв посаду президента вдруге.
Це рішення, за словами інсайдерів, було прийнято після зустрічі в Овальному кабінеті з Трампом, де обговорювалася допомога Україні. Проте президент, за численними джерелами, не надавав жодних вказівок про зупинення чи зміну курсу. Власне, і сам Трамп, і його радники були здивовані тим, що така важлива ініціатива була реалізована без погодження з ними.
Офіційне пояснення Гегсета не було надано. Його офіс не оприлюднив причин таких дій, що лише посилило напругу серед союзників США та спровокувало критику з боку Конгресу. Цей інцидент став першим серйозним ударом по довірі до нової адміністрації.
За офіційними даними TRANSCOM, логістичне скасування 11 рейсів обійшлося бюджету США у 2,2 мільйона доларів. Але ця сума — лише верхівка айсберга. Наслідки для обороноздатності України та морального стану її війська не можна виміряти доларами.
В умовах активної фази війни кожен день, кожен снаряд і кожна одиниця бронетехніки мають вирішальне значення. Раптова втрата підтримки з боку ключового союзника стала серйозним ударом по бойовому духу та стратегії українського командування. Зниження передбачуваності у співпраці з Вашингтоном також змусило українських дипломатів переглянути підходи до гарантування безперебійної військової допомоги.
Ця історія також розкрила іншу — ще тривожнішу — сторону ситуації: у новій адміністрації Трампа спостерігається брак чіткої комунікації та координації. Коли наказ про зупинку було дано, ключові фігури в апараті національної безпеки не були поінформовані. Вони не брали участі в ухваленні рішень, і багато хто з них дізнався про ситуацію з польових повідомлень та публікацій у ЗМІ.
Згідно з джерелами Reuters, деякі співробітники Пентагону, які не мали досвіду на державних посадах, роками виступали проти підтримки України. Саме вони, за інформацією інформаторів, переконали Гегсета розглянути можливість призупинення поставок. Їхні особисті переконання та упередження стали підставою для дій, які мали стратегічні наслідки для цілого регіону.
Через кілька днів — 5 лютого — польоти було відновлено. Не завдяки новому рішенню президента, а через втручання радника з національної безпеки Майка Волца. Саме він скасував наказ Гегсета, зрозумівши, наскільки небезпечними можуть бути наслідки. Але шкода вже була завдана.
У внутрішніх комунікаціях з українською стороною адміністрація пояснила ситуацію як «внутрішньополітичну затримку». Це формулювання не прояснило суті, але дозволило зберегти обличчя. Та водночас — це стало дзвінком тривоги для Києва: підтримка США може бути не лише політично умовною, а й адміністративно вразливою.
Цей інцидент змусив замислитися над структурою ухвалення рішень у Вашингтоні та рівнем впливу окремих персоналій на долю міжнародної політики. Роль Піта Гегсета в історії з припиненням допомоги Україні висвітлила проблеми контролю, відповідальності та політичної зрілості нового керівництва Пентагону.
З огляду на це, стратегічне партнерство між Україною та США потребує не лише формальних гарантій, але й реальної прозорості в механізмах ухвалення рішень. Україні потрібні не просто заяви про підтримку, а стабільність та передбачуваність дій.
