Президент США Дональд Трамп, який повернувся до Білого дому з амбітними планами швидко врегулювати низку міжнародних конфліктів, зіткнувся з реальністю, яка виявилася значно складнішою за передвиборчі обіцянки. Про це пише The New York Times, аналізуючи зовнішньополітичні виклики, що постали перед американським лідером упродовж останніх місяців.
Ще до початку свого другого президентського терміну Трамп неодноразово заявляв, що здатен завершити війну в Україні за 24 години. Ця обіцянка стала однією з найбільш обговорюваних під час його виборчої кампанії. Однак із моменту повернення до влади минуло вже понад рік, а перспективи швидкого врегулювання конфлікту залишаються такими ж невизначеними, як і раніше.
Як зазначають журналісти, нині американський президент значно рідше згадує про свої попередні заяви. Натомість дедалі частіше з’являються ознаки того, що адміністрація США починає відчувати втому від затяжних переговорних процесів, які не дають відчутних результатів.
Особливо показовою стала нещодавня заява державного секретаря США Марко Рубіо. За його словами, він уже втомився витрачати час на нескінченні переговори та не приховує, що був би не проти, якби інша країна взяла на себе роль посередника в цьому процесі.
Подібні сигнали надходять і з російського боку. За інформацією джерел, знайомих із перебігом переговорів, у Москві також незадоволені нинішнім форматом контактів із Вашингтоном. Російська сторона нібито прагне створення більш системного дипломатичного механізму з постійними робочими групами, регулярними зустрічами та повноцінним дипломатичним представництвом США.
На думку співрозмовників видання, однією з ключових проблем переговорного процесу стало те, що команда Трампа зробила ставку на неформальні контакти, телефонні розмови та місії спеціальних представників замість повноцінної дипломатичної роботи. Такий підхід може бути ефективним на початкових етапах, однак для досягнення довгострокових домовленостей зазвичай потрібна складна та системна переговорна структура.
Втім, труднощі Трампа не обмежуються лише українським напрямком. Схожі проблеми виникають і на Близькому Сході. Зокрема, адміністрація США продовжує шукати шляхи врегулювання відносин з Іраном, однак аналітики сумніваються у можливості швидкого прориву.
За оцінками експертів, навіть у разі досягнення певних домовленостей щодо судноплавства через Ормузьку протоку фундаментальні питання, пов’язані з ядерною та ракетною програмами Ірану, можуть залишитися невирішеними. Тегеран, як вважають спостерігачі, чудово розуміє небажання Вашингтона втягуватися у нову масштабну конфронтацію і тому може свідомо затягувати переговорний процес.
Не менш складною залишається ситуація навколо Сектору Гази. Після повернення до влади Трамп представив масштабний план трансформації регіону. Він передбачав роззброєння ХАМАС, створення міжнародних стабілізаційних сил та масштабну післявоєнну відбудову території.
Президент США навіть описував майбутню Газу як сучасний економічний центр із новими офісними кварталами та курортною інфраструктурою. Проте через кілька місяців після презентації цієї концепції істотних змін на місці не відбулося, а реалізація амбітного плану залишається далекою від завершення.
Журналісти The New York Times зазначають, що нинішні труднощі можуть бути закономірним наслідком зіткнення великих політичних амбіцій із реальними геополітичними обставинами. Багато конфліктів, які на перший погляд здаються вирішуваними за допомогою особистих домовленостей лідерів, на практиці вимагають тривалої та кропіткої дипломатичної роботи.
Сам Трамп неодноразово заявляв про свої успіхи у врегулюванні міжнародних криз і часто наголошував на власній здатності досягати швидких результатів. Однак критики вказують, що багато його ініціатив залишалися незавершеними або не приводили до довгострокового ефекту.
Водночас саме щодо війни в Україні американський президент фактично визнав, що ситуація виявилася складнішою, ніж він очікував. У своїх попередніх коментарях Трамп розповідав, що під час переговорів неодноразово стикався з несподіваними труднощами та зміною позицій сторін.
Попри численні заяви про близькість мирної угоди, протягом останніх місяців переговорний процес неодноразово заходив у глухий кут. При цьому, як зазначають журналісти, позиції України останнім часом стали виглядати впевненішими, що також впливає на загальну динаміку перемовин.
Американський дипломат із багаторічним досвідом Томас Грем вважає, що нинішній конфлікт уже дозрів для політичного врегулювання. За його словами, змінюється не лише ситуація на полі бою, а й настрої всередині Росії. Крім того, зростають економічні труднощі та накопичуються внутрішні політичні виклики.
На думку Грема, в російському керівництві дедалі частіше обговорюють питання того, як представити можливе завершення війни як власну перемогу. Проте навіть за наявності передумов для компромісу успішне врегулювання неможливе без повноцінного переговорного механізму.
Експерт переконаний, що нинішньому процесу бракує системності та інституційної основи. Саме тому покладатися виключно на поїздки окремих посланців або телефонні дзвінки недостатньо для досягнення масштабних домовленостей між сторонами.
Сьогодні перед адміністрацією Трампа стоїть непросте завдання: довести, що гучні передвиборчі обіцянки можуть перетворитися на реальні дипломатичні результати. Однак чим довше тривають переговори без прориву, тим очевидніше стає, що завершення війни в Україні та врегулювання інших міжнародних криз вимагатиме значно більше часу, ресурсів і дипломатичних зусиль, ніж це здавалося на початку.
