Будапешт знову опинився в центрі геополітичної уваги. Угорщина офіційно підтвердила, що забезпечить в’їзд Володимиру Путіну для участі у запланованому саміті з Дональдом Трампом, попри чинний ордер на арешт російського лідера, виданий Міжнародним кримінальним судом.
“Ми забезпечимо, щоб він прибув, провів успішні переговори й повернувся додому”, — заявив міністр закордонних справ Петер Сійярто. За його словами, Угорщина діє як “суверенна держава” і не потребує жодних консультацій із Брюсселем. Ця заява стала черговим викликом для ЄС, який розглядає вихід Будапешта з-під юрисдикції МКС як небезпечний прецедент.
Саміт Трампа й Путіна може відбутися вже протягом двох тижнів. Віктор Орбан, який залишається єдиним лідером ЄС, що підтримує стабільні відносини з Москвою, назвав майбутню зустріч “зустріччю заради миру” й пообіцяв створити всі умови для переговорів. “Ми приймемо Путіна з повагою, як людину, з якою можна говорити про мир”, — сказав він.
Для Вашингтона вибір столиці не випадковий. Будапешт став політичним мостом між двома президентами, яких об’єднує прагнення до “угод” замість тиску. Але для Києва та більшості європейських столиць це — тривожний сигнал: угорський майданчик може стати місцем дипломатичного реваншу Москви.
У день, коли Орбан говорив із Путіним, у Вашингтоні мав відбутися візит Володимира Зеленського. Український лідер наполягатиме на постачанні далекобійних ракет Tomahawk і зміцненні оборонної співпраці. Але після телефонної розмови Трампа з Путіним стало зрозуміло, що переговори знову проходять у тіні “великої угоди”.
Угорський прем’єр, коментуючи саміт, заявив, що мир відкриє “нову еру економічного розвитку для Європи”. Утім, для більшості аналітиків це — економічний евфемізм для російського енергетичного впливу. Угорщина й далі залишається залежною від російського газу та нафти, попри вимоги ЄС поступово відмовитися від них до 2028 року.
Брюссель сприймає поведінку Орбана як відвертий саботаж спільної європейської позиції. Європейські дипломати наголошують: “Поки Путін під ордером, його прийом у ЄС — політичне самогубство”. Та Орбан не зважає — для нього це шанс зміцнити власну роль посередника між Трампом і Кремлем.
Тим часом Москва вітає ініціативу. Для Путіна цей саміт стане першим реальним проривом із дипломатічної ізоляції з часів повномасштабного вторгнення. Його візит у серце ЄС — символічна перемога над санкційною політикою Заходу, яку Кремль називає “світовою втомою від України”.
Україна ж сприймає такий сценарій як небезпечний. У Києві побоюються, що Будапештський саміт може повторити логіку Будапештського меморандуму 1994 року, коли Київ отримав “гарантії безпеки” замість реальних механізмів захисту. “Ми вже бачили, як виглядають порожні обіцянки миру”, — сказав один із радників українського уряду.
Зеленський відкрито критикує Орбана за проросійські заяви. Нещодавно він звинуватив Угорщину в порушенні повітряного простору українськими дронами. У відповідь Орбан дозволив собі образливу репліку: “Україна вже давно не є суверенною державою”. Цей обмін став новою точкою напруги у відносинах двох країн.
Водночас Трамп, який уже відкрито прагне Нобелівської премії миру, бачить у саміті шанс закріпити свій імідж “миротворця”. Але експерти попереджають: угода, укладена в столиці країни, що відверто симпатизує Москві, може стати не кінцем війни, а початком політичної капітуляції Європи.
У підсумку Будапешт знову стає символом подвійних стандартів: для когось — це арена дипломатії, для інших — нагадування про провалені гарантії безпеки. І якщо Путін дійсно приїде, це стане не лише тестом для МКС, а й моментом істини для всієї Європи — чи готова вона дивитися в очі агресору, називаючи це “миром”.
