Більше ніж тиждень після візиту Володимира Зеленського до Вашингтона, Україна залишається в непевному становищі. Попри тісну залежність від Сполучених Штатів як головного союзника, Київ не має чіткого розуміння, як довго триватиме підтримка Заходу.
У своїй зустрічі з провідними американськими посадовцями, Зеленський презентував так званий "план перемоги", однак деталі цієї стратегії залишаються прихованими від громадськості. За словами аналітиків, цей план, ймовірно, включає два можливі сценарії: прискорене приєднання до НАТО або отримання від західних партнерів гарантій безпеки.
Невизначеність після візиту
Очікувалося, що поїздка Зеленського до Сполучених Штатів стане важливим кроком у зміцненні підтримки з боку Вашингтона, але результати виявилися менш переконливими. Президент США Джо Байден залишився непохитним у своїй позиції щодо заборони на постачання далекобійних ракет для атак по території Росії. Зеленський також опинився в політичній воронці, оскільки впливові республіканці здебільшого критикували або уникали зустрічей із ним.
Спроба Зеленського зустрітися з Дональдом Трампом, республіканським кандидатом на президентських виборах, спочатку викликала суперечки, адже Трамп раніше не планував цієї зустрічі. Зрештою, вона відбулася поспіхом, і це стало додатковим викликом для українського лідера в умовах наближення виборів у США.
На тлі нових ескалацій на Близькому Сході і зниження уваги до війни в Україні, Київ опинився в скрутному становищі, не маючи впевненості щодо тривалості підтримки з боку Сполучених Штатів. За словами українського політичного експерта Миколи Давидюка, Україна наразі не входить до трійки найважливіших питань на порядку денному США. "Можливо, це через недостатню підготовку або нерозуміння того, з чим зараз мають справу США", — додав він.
Подальші надії на підтримку
Зеленський матиме ще одну можливість представити свій план на зустрічі Контактної групи з питань оборони України в Рамштайні наступного тижня. Цей захід відвідає і Байден, що може дати шанс Україні отримати нову форму підтримки, якщо раніше президенту України не вдалося домогтися зняття обмежень на постачання зброї. За словами західного дипломата, під час конференції можуть бути обговорені конкретні кроки для наближення України до членства в НАТО, хоча ці дії, ймовірно, не відповідатимуть терміновим вимогам Києва.
Українська влада також стикається з викликами через наближення президентських виборів у США. Незалежно від того, хто переможе, майбутнє підтримки з боку США стає невизначеним. Команда Зеленського намагається переконати Байдена, що підтримка "плану перемоги" могла б стати частиною його політичної спадщини. Однак, за словами джерел у Білому домі, адміністрація навряд чи зробить кроки, які могли б негативно вплинути на кампанію віце-президента Камали Гарріс.
Зміна громадської думки в Україні
Попри те, що українська влада неодноразово заявляла, що поступки територіями на користь Росії є неприйнятними, громадська думка починає змінюватися. Дедалі більше українців готові розглядати можливість тимчасових компромісів щодо територіальної цілісності, якщо в обмін країна отримає гарантії безпеки або приєднання до НАТО. Про це свідчать результати опитувань, проведених Київським міжнародним інститутом соціології.
Антон Грушецький, директор інституту, зазначає, що українці не визнають повної втрати своїх територій, однак багато хто готовий до тимчасових рішень за умови наявності гарантій безпеки. "Абсолютна більшість не погодиться на визнання окупації, але готова до формату, який відкладає повне повернення певних територій на майбутнє", — каже Грушецький.
Громадські настрої змінилися через тривалість війни і труднощі, які відчувають люди в тилу, зокрема постійні відключення електроенергії через удари Росії по енергетичній інфраструктурі. На полі бою Росія знову взяла ініціативу, а Україна намагається поповнити свої ряди в рамках кампанії з мобілізації.
Військові виклики та обмежена підтримка
Літній наступ України на російську область Курськ став не лише джерелом натхнення для українського суспільства, а й сигналом для союзників, що країна все ще здатна досягати успіхів на полі бою. Однак цей наступ не мав довготривалого продовження, і нещодавні втрати України на сході, включаючи місто Вугледар, свідчать про загострення ситуації.
На тлі цих невдач підтримка західних партнерів також стала більш поміркованою. Олексій Гончаренко, депутат парламенту від опозиційної партії "Європейська Солідарність", зазначив, що в 2023 році було багато надій, але тепер, у 2024 році, панує розчарування, і майбутнє залишається невизначеним.
"План перемоги", запропонований Зеленським, навряд чи містить якісь радикальні новації, додає Гончаренко, наголошуючи, що Україна все ще сподівається на більшу підтримку з боку союзників — більше зброї, просування до членства в НАТО і посилення санкцій проти Росії. Один із західних посадовців, який працює в Україні, вважає, що план Зеленського не містив нічого неочікуваного. "Якби Захід надав нам максимальну підтримку, ми могли б досягти повної перемоги навіть сьогодні", — підсумовує Гончаренко. Але те, що отримує Україна, постійно обмежується.
Таким чином, попри дипломатичні зусилля і надії на зміцнення альянсів, Україна залишається в стані невизначеності, покладаючись на підтримку Заходу, яка виглядає непевною на тлі наближення виборів у США і змін у міжнародному контексті.
