Вибори президента Румунії можуть кардинально змінити геополітичний курс країни: за результатами екзит-полів, оприлюднених телеканалами Digi24 та Antena 3, у першому турі лідирує ультраправий кандидат Джордж Сіміон, очільник партії «Альянс за об’єднання румунів» (AUR), із 30% голосів. За ним із рівним результатом у 23% йдуть колишній лідер лібералів Крін Антонеску та чинний мер Бухареста Нікушор Дан. Саме один із них змагатиметься із Сіміоном у другому турі за два тижні.
Це вже друга спроба обрати президента після того, як минулорічна перемога ультраправого кандидата Каліна Георгеску була анульована Конституційним судом через підозри у втручанні Росії в вибори. Це спричинило найглибшу політичну кризу в Румунії з часів повалення комуністичного режиму Ніколає Чаушеску.
На кону стоїть не лише президентське крісло. Вибір румунських виборців визначить, чи країна залишиться вірною прозахідному курсу та інтеграції з Європейським Союзом і НАТО, чи схилиться до антиелітних, націоналістичних сил, які дедалі гучніше кидають виклик ліберальному порядку в ЄС.
Сіміон, який очолює ультранаціоналістичний рух AUR, відкрито заявляє про свою політичну близькість до руху Дональда Трампа Make America Great Again та прем’єрки Італії Джорджії Мелоні. Попри це, він висловлюється проти Росії: на відміну від Георгеску, який захоплювався Володимиром Путіним, Сіміон називає російського президента воєнним злочинцем.
Однак у геополітичному контексті це не зменшує загроз: Сіміон виступає за припинення допомоги Україні, що викликає серйозну стурбованість у Києві та Брюсселі. Румунія має найдовший сухопутний кордон із Україною серед усіх країн ЄС і відіграє ключову роль у транзиті українського зерна через порти Чорного моря.
Перемога ультраправого президента у Румунії може посилити праворадикальні сили у самому Євросоюзі, які вже кидають виклик єдності блоку. З огляду на те, що президент Румунії — не лише символічна фігура, а верховний головнокомандувач і представник держави на самітах ЄС і НАТО, наслідки виборів матимуть міжнародну вагу.
Участь США у ситуації зростає. Адміністрація Трампа уважно стежить за подіями: ще під час протестів після анулювання минулорічного голосування віцепрезидент США Джей Ді Ванс критикував Румунію за «зневагу до демократії». На конференції з безпеки в Мюнхені він назвав скасування виборів «дискримінацією ультраправих кандидатів» і натякнув, що Європа "стигматизує" інакомислення.
Водночас, представник Федеральної виборчої комісії США Джеймс Трейнор, який прибув до Румунії як частина американської делегації, попередив про «зовнішнє втручання» у виборчий процес і заявив, що минулорічне голосування «було маніпульоване».
У Брюсселі ці вибори розглядають як ключове випробування для ліберальних інституцій Європи. Друга спроба провести вибори — це шанс відновити довіру до демократії, або ж остаточно її підірвати, якщо переможе антиєвропейський кандидат. Побоювання полягають у тому, що перемога Сіміона відкриє шлях до риторики проти НАТО, антиміграційної політики, обмеження ЗМІ та незалежного судочинства.
У той час як більшість соціологічних опитувань передбачали перемогу Сіміона в першому турі, експерти відзначають: у другому турі його супротивник — Антонеску або Дан — має реальний шанс об'єднати поміркований електорат і зупинити ультраправий сценарій. Обидва суперники представляють проєвропейський табір і підтримують інтеграцію Румунії в єдині політичні, економічні й оборонні механізми Заходу.
Незалежно від того, хто переможе, результат стане сигналом для всього регіону. Після прориву ультраправих сил у Словаччині, Франції та Нідерландах, Румунія може стати наступною країною, де європейський політичний мейнстрім зазнає серйозного удару. А в контексті війни в Україні і нестабільності на східному фланзі НАТО, такий розвиток подій — надзвичайно ризикований.
Поки що результат не остаточний. Але вже зараз очевидно, що президентські вибори в Румунії — не лише внутрішня справа. Вони — лакмусовий папірець для стану демократії в Європі, її єдності перед обличчям зовнішніх загроз і сили ультраправих рухів, які крок за кроком захоплюють позиції в європейській політиці.
