Минулого року Росія здійснила масштабне вивезення зерна з тимчасово окупованих територій України, перетворивши захоплені землі на джерело системного економічного зиску. За даними Служби зовнішньої розвідки України, йдеться про понад 2 мільйони тонн збіжжя загальною вартістю близько 400 мільйонів доларів. Ці цифри — не просто статистика, а відображення глибокої рани, завданої українському аграрному сектору.
Зерно, яке мало б підтримувати українську економіку, фермерів і місцеві громади, фактично було відірване від свого коріння. Воно вирощувалося на землях, де люди втратили можливість вільно працювати, розпоряджатися власним урожаєм і майбутнім. У результаті агресивна економічна модель перетворила сільське господарство на інструмент наживи.
Перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України Олег Луговський у коментарі для Укрінформу наголосив, що споживачами цього зерна стали країни Африки, Близького Сходу та Азії. Для багатьох з них походження продукції залишається прихованим, що дозволяє схемам працювати майже безперешкодно.
Цей факт особливо болісний, адже Україна традиційно відігравала ключову роль у забезпеченні світової продовольчої безпеки. Тепер же українське зерно використовується як ресурс у геополітичній грі, де економічна вигода ставиться вище за міжнародне право та етичні норми.
Вивезення зерна з ТОТ — це не разова акція, а налагоджений процес, який демонструє довгострокові наміри та стратегічне планування. Саме тому ця тема потребує глибокого аналізу й постійної уваги з боку міжнародної спільноти.
Морські маршрути та «зерновий хаб» як інструмент приховування
Ключову роль у вивезенні зерна відіграють морські маршрути через порти Криму, Запорізької та Донецької областей. Саме морем здійснюється основний обсяг перевезень, що дозволяє транспортувати великі партії продукції швидко та відносно непомітно для кінцевих покупців.
За інформацією розвідки, Росія створила так званий «зерновий хаб» у відкритих водах поблизу виходу з Керченської протоки. Тут відбувається перевантаження зерна з маловантажних російських балкерів на іноземні суховантажі. Така схема ускладнює відстеження походження вантажів і заплутує логістичний ланцюг.
У цій операції задіяно щонайменше 45 кораблів, два судна-накопичувачі та близько 40 суден каботажного флоту. Переважна більшість із них зареєстровані в юрисдикції Росії, що дозволяє зменшувати ризики санкційного тиску та уникати прямої відповідальності.
Морська логістика стає своєрідною «сірою зоною», де міжнародні правила навмисно розмиваються. Кожне перевантаження в морі — це ще один крок до втрати прозорості та ускладнення юридичного переслідування.
Таким чином, зерно з ТОТ проходить складний шлях, перш ніж опинитися на ринках інших континентів. І цей шлях ретельно спланований, щоб замаскувати справжнє походження українського врожаю.
Не лише зерно: системне вивезення ресурсів і наслідки
Зерно — лише частина ширшої картини економічного пограбування. За словами Олега Луговського, з тимчасово окупованих територій також вивозять вугілля, кокс, каолін, залізну руду, соду та сталь. Йдеться про комплексне використання промислового потенціалу захоплених регіонів.
Лише за минулий рік морськими шляхами було вивезено понад 200 тисяч тонн корисних копалин і продукції металургії. Це означає втрату не тільки ресурсів, а й можливостей для відновлення економіки після деокупації.
Для місцевих громад такі дії мають руйнівні наслідки. Підприємства працюють не на розвиток регіону, а на викачування сировини. Люди залишаються без стабільних робочих місць, соціальних гарантій і перспектив.
На глобальному рівні ці процеси підривають довіру до міжнародних ринків. Країни-імпортери ризикують стати співучасниками схем, що базуються на порушенні суверенітету та економічних прав України.
Розвідка вже ідентифікувала 45 суден, залучених до вивезення українського зерна з ТОТ. Це важливий крок до притягнення винних до відповідальності. Проте боротьба за справедливість у цій сфері потребує часу, політичної волі та скоординованих дій міжнародної спільноти.
