У разі, якщо США відмовляться від подальшої військової допомоги Україні або почнуть вимагати поступок Кремлю, ключовим питанням стає здатність європейських країн заповнити утворену білу діру — фінансово, озброєннями та інформаційно. З початком широкомасштабного вторгнення в лютому 2022 року Київ отримав від Вашингтона ключові системи протиповітряної оборони Patriot, безпілотники, високоточні ракети та реальну картину бойової ситуації завдяки американській розвідці. Проте президент Дональд Трамп неодноразово заявляв, що припинить постачати зброю, якщо Україна не піде на територіальні поступки Росії, включно з передачою Криму.
Європейські дипломати зазначають, що без американських Patriot й даних супутникової розвідки життя та критична інфраструктура в Україні опинилися б під ще більшим ударом російських ракет і безпілотників. За оцінкою експерта Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні Дугласа Баррі, без «Патріотів» кількість жертв від атак Кинжалом і Су-34 зросла б у рази. Крім того, саме США наразі забезпечують українську армію майже в режимі реального часу супутниковими знімками цілей.
Водночас європейські країни вже надали Україні близько 157 млрд доларів допомоги, перевищивши за обсягом підтримки США, які витратили приблизно 131 млрд. Однак вартість озброєнь та технологій, створених та зберігаються на американських заводах і складах, значно блокується для Європи через залежність від компонентів і програмного забезпечення, захищених експортними обмеженнями. У гіршому сценарії Трамп міг би заборонити будь-які передачі озброєнь із американськими деталями, що автоматично зашкодило б і європейським поставкам Patriot, HIMARS чи комплексів точного наведення.
Європейські аналітики вказують на декілька шляхів, як цього уникнути. Перший — домогтися від США дозволу перепродавати американські системи: окремі країни-союзники могли б отримати право переуступити Patriot, Рамштайн дозволити HIMARS, а компанії Raytheon відновити ланцюжки поставок. Другий — створити європейський пул ППО на основі Aster SAMP/T (Франція, Італія) та IRIS-T SL (Німеччина), значно збільшивши їх виробництво на внутрішніх підприємствах і через кооперацію. Третій — розвивати власні супутникові платформи та спільні диспетчерські центри для обміну розвідданими в реальному часі.
Фінансування цих програм можуть забезпечити не лише державні бюджети, а й заморожені російські активи в Євросоюзі та Великій Британії. Французький експерт Франсуа Ейсбурґ нагадує про схожий механізм, застосований для фінансування сирійських біженців, і закликає консолідувати кошти для закупівлі оборонних технологій. Проте, за його словами, «гроші — це ще не постріли», оскільки виробничі потужності у Європі скоротилися після холодної війни, а повернення до масового виробництва потребуватиме часу й спільних інвестицій.
Директор Інституту міжнародних відносин у Парижі Томас Ґомар застерігає, що «європейський дефіцит ураження» розпочався не в лютому 2022-го, а в 2014-ому, після першої анексії Криму. За його словами, зараз ЄС та НАТО мусять об’єднатися для створення спільного оборонного ринку, де державні замовлення дозволять стрімко наростити виробництво боєприпасів, безпілотників і бронетехніки.
Окрім сектору озброєнь, гостро стоїть питання модернізації оборонних технологій: безпілотники «Байрактар» і FPV-дрони можуть виготовлятися в Україні на європейських заводах за ліцензіями, а боєприпаси — перевироблятися на основі українських напрацювань. Зростання частки українського ВПК не лише зменшить залежність від імпорту, а й створить дієвий експортний потенціал у майбутньому.
Важливим аспектом є технічна підтримка Starlink від SpaceX, яка забезпечує зв’язок та управління підрозділами і цивільними службами. Після тимчасового обмеження доступу до зображень від Maxar Technologies українські фахівці почали працювати з європейськими комерційними супутниковими компаніями, зокрема німецькою OHB та французькою Thales Alenia Space. Європа вже обговорює створення коаліційного супутникового кластеру, здатного замінити Starlink у критичні моменти.
Навіть якщо Вашингтон перекриє потік розвідданих із супутників, у Києва є шанс перейти на альтернативи: підключитися до сигналів Sentinel від Європейського космічного агентства, а також використовувати знімки приватних європейських сервісів. Крім того, Україна нарощує власну мережу безпілотних розвідників із тепловізорами та радіолокаційними датчиками, що частково компенсує втрату американської підтримки.
Багато експертів наголошують, що головне зараз — не допустити «ефекту вакууму». Фінлянси та виробничі ланцюги мають бути запущені вже сьогодні: рішення про виділення коштів, замовлення у промисловості та укладення контрактів на технологічне партнерство. Не менш критично — створити прозору систему розподілу допомоги, щоби жодна гривня чи євро не потрапили в корупційні схеми.
У разі втрати американської підтримки Україна не зруйнується миттєво, але кількість жертв і руйнувань значно зросте. Як пояснює Франсуа Ейсбурґ, «якщо відімкнути Patriot і розвіддані, це не падіння країни, але це — життя в умовах безпеки нижче мінімального рівня». Тому Європі доводиться нарощувати обсяги охорони повітряного простору й форсовано нарощувати матеріальну базу Збройних Сил України.
Політична воля в Брюсселі і національних столицях мусить стати безкомпромісною: виділення банківських гарантій, збільшення оборонних бюджетів до 2 % ВВП та спільне управління логістикою й розвідкою. Тільки за таких умов Європа зможе взяти на себе роль головного гаранта безпеки на континенті та забезпечити — незалежно від Вашингтона — здатність України продовжувати боротьбу за свою свободу.
Час надійно працювати над цим планом вичерпується: кожен день безпекових інвестицій збільшує ризик чергових атак і нових жертв. Європа стоїть на роздоріжжі: або швидко мобілізувати ресурси та стати справжнім стримувальним фактором проти агресії, або спостерігати, як поле бою знову відкривається без належного захисту.
