Президент Володимир Зеленський вирушив до Вашингтона з головною метою — домогтися від Дональда Трампа рішення про передачу Україні крилатих ракет Tomahawk, здатних бити по російській глибині. Але напередодні зустрічі американський лідер оголосив про новий саміт із Володимиром Путіним у Будапешті, знову змістивши фокус із сили на дипломатію.
Понад дві години тривала розмова Трампа і Путіна телефоном, після якої президент США заявив, що “угоду можна завершити дуже скоро”. Кремль натомість натякнув, що дата саміту “ще уточнюється”. Для Києва це стало сигналом: у момент, коли Україна просить зброю, Вашингтон знову слухає Москву.
П’ятнична зустріч Зеленського і Трампа відбудеться без традиційного протоколу — лише робочий ланч, без камер і заяв. Це рішення в Білому домі пояснили “прагненням зберегти робочу атмосферу”, але аналітики читають у цьому політичний підтекст: Трамп не хоче демонструвати нову військову підтримку, якщо паралельно готує мирну сцену з Путіним.
Після розмови з Кремлем тон президента США різко змінився. Якщо ще тиждень тому він заявляв, що Україна “потребує Томагавків”, то тепер назвав ракети “жахливою, руйнівною зброєю” й визнав, що обговорював тему з Путіним. “Ніхто не хоче, щоб у нього стріляли Томагавками”, — пожартував Трамп, фактично поставивши питання допомоги на паузу.
Москва ж відкрито визнала, що головна мета її дипломатичної атаки — зірвати поставки далекобійної зброї. Радник Кремля Юрій Ушаков заявив, що передача Tomahawk “підірве мирний процес і завдасть шкоди американо-російським відносинам”. Після таких слів Вашингтон, здається, справді знову зупинився перед вибором між дією і обережністю.
Зеленський у своєму зверненні зазначив, що “Москві достатньо почути слово Tomahawk, щоб кинутися до переговорів”. Цим він дав зрозуміти: Кремль боїться не дипломатії, а саме зброї. І саме тому Україна бачить у Tomahawk не символ ескалації, а інструмент стримування.
Поки США зважують ризики, війна лише розгоряється. У 2025 році Росія заявила про нові захоплені 5 тисяч квадратних кілометрів — ще один відсоток української території. Українські війська, за словами генерала Олександра Сирського, втримують напрямок, але потребують далекобійної зброї, щоб зруйнувати логістику ворога.
Аналітики у Вашингтоні бачать у дзвінку Путіна класичну тактику затягування. “Путін просто хоче повернути ракетне питання назад у коробку”, — зазначив Макс Бергман із Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Це спосіб виграти час, поки Захід сумнівається, а фронт стоїть.
Український експерт Микола Бєлієсков із фонду “Повернись живим” наголошує: Tomahawk не стане “чарівною зброєю”, але вирівняє сили. “Мова не про один-два удари, а про системний тиск на російський військово-промисловий комплекс. Це війна на виснаження, і зброя тут — мова сили”, — каже він.
Попри все, Україна не здає дипломатичного фронту. Під час зустрічі в Вашингтоні Зеленський має намір не лише переконати Трампа в необхідності Томагавків, а й обговорити новий формат оборонного фінансування через НАТО, який дозволить європейським партнерам купувати американську зброю для Києва. Уже десять країн приєдналися до програми, забезпечивши близько 2 мільярдів доларів.
Тим часом європейські столиці реагують з тривогою. Лідери ЄС побоюються, що майбутній саміт у Будапешті може перетворитися на кулуарну угоду, у якій Росія отримає дипломатичну перевагу. “Якщо мир буде досягнуто за рахунок України, це не буде миром, а капітуляцією”, — заявив один із європейських дипломатів.
Трамп, який прагне Нобелівської премії миру, бачить у війні в Україні шанс повторити сценарій Близького Сходу — оголосити “велику угоду” і поставити себе в центрі глобальної стабільності. Але саме це й лякає союзників: мир, досягнутий поспіхом, може зруйнувати всю систему стримування Росії, створену останні три роки.
Для Києва ж зараз головне — не втратити момент. Зеленський намагається показати: Україна не просить, а доводить, що кожна ракета — це інвестиція в мир. І якщо сьогодні Будапешт для Трампа — символ нової дипломатії, то для України він — нагадування про зламані обіцянки 1994 року, коли світ пообіцяв безпеку, а замість цього прийшла війна.
