Зустріч у Білому домі між Володимиром Зеленським і Дональдом Трампом показала новий рівень напруги у відносинах союзників. Україна просить далекобійні ракети Tomahawk, а Вашингтон натомість готує окремий саміт із Путіним у Будапешті, що може визначити майбутню карту війни.
Трамп визнав, що планує «подвійну зустріч» — спершу з Путіним, потім із Зеленським. Він назвав це форматом «для комфорту», адже «ці двоє лідерів не люблять один одного». Однак дипломатичний комфорт для Москви може обернутися стратегічною пасткою для Києва, якщо домовленості відбудуться без участі України.
Зеленський прибув до Вашингтона з чіткою метою: переконати Білий дім у необхідності надати Україні Tomahawk. Ці ракети здатні вражати цілі на глибині понад тисячу кілометрів, що змінило б баланс сил і дало можливість зруйнувати логістику ворога. Але Трамп знову заговорив про «мир» замість зброї.
«Ми б воліли, щоб їм не були потрібні Tomahawk. Краще, щоб війна закінчилася», — сказав він. Такий підхід уже знайомий Києву: подібна риторика раніше відкладала санкції і затримувала оборонну допомогу, даючи Путіну час перегрупуватися.
Для Трампа нині важливо продемонструвати, що він здатен «завершити війни». Після домовленостей між Ізраїлем і ХАМАС він шукає новий дипломатичний прорив — цього разу в Україні. Однак цей оптимізм звучить небезпечно схоже на заяви перед літньою зустріччю з Путіним в Анкориджі, після якої російські обстріли лише посилилися.
Кремль попередив США, що постачання Tomahawk «стане серйозною ескалацією». Ця риторика не нова — Путін десятиліттями називає будь-яку підтримку України «загрозою миру». Насправді це частина тиску, спрямованого на те, щоб змусити Вашингтон вагатися.
Україна, своєю чергою, наполягає: переговори без сили не мають сенсу. Зеленський у своїй заяві підкреслив, що Росія продовжує терор проти українських міст і енергетичної інфраструктури. Єдина мова, яку розуміє Кремль, — це мова зброї та санкцій.
Під час візиту українська делегація зустрілася з представниками компанії Raytheon — виробником Tomahawk. Також відбулися переговори з держсекретарем Марко Рубіо та сенаторами, які просувають законопроєкт про нові санкції проти Росії та покупців її енергоносіїв. Київ прагне поєднати політичну підтримку з оборонним контрактом.
Вартість одного Tomahawk — близько $2,5 млн. Це дорого, але результат дає ефект, який вимірюється не ціною, а збереженими містами. Україна пропонує частково фінансувати закупівлю через НАТО та європейські фонди. Уже десять країн Альянсу приєдналися до спільної програми закупівель американського озброєння.
У Будапешті Путін, імовірно, намагатиметься нав’язати свій сценарій «миру через нейтралітет України». Це означало б поступки, що фактично узаконюють окупацію. Для Києва така угода є неприйнятною. Зеленський наполягає: «Без виведення російських військ жоден договір не матиме сенсу».
Символізм Tomahawk виходить за межі технічних характеристик. Це політичний сигнал: чи готові США грати на випередження. Для союзників у Європі передача таких ракет стане доказом, що Вашингтон не відступає під тиском Кремля.
Тим часом у Конгресі готують пакет санкцій із підвищенням тарифів на російські товари до 500%. Цей закон має двопартійну підтримку і може стати реальним інструментом стримування. Але Трамп натякнув, що його підпис залежатиме від того, чи вдасться домовитися з Путіним.
Критики нагадують: «Путін ніколи не зупиняється через переговори — лише через поразки». Якщо Будапешт стане майданчиком для чергової «паузи», Кремль використає її для перегрупування і відновлення атак. Саме тому Київ наполягає на продовженні військової підтримки навіть під час дипломатичних розмов.
Після зустрічі в Білому домі Зеленський заявив, що «світ має скористатися моментом миру, створеним на Близькому Сході, щоб зупинити агресію в Європі». Його стратегія — менше розмов і більше конкретних рішень.
Ситуація нагадує 2019 рік, коли Україна вже стикалася з блокуванням військової допомоги у Вашингтоні. Але тепер ставки набагато вищі: без далекобійних ракет фронт ризикує застигнути, а війна — перетворитися на безкінечну війну на виснаження.
Для України цей візит став моментом правди. Якщо Трамп готовий діяти, він може отримати реальну перемогу — завершити війну силою, а не компромісом. Якщо ж він знову обере «дипломатію без стримування», то Будапешт стане лише декорацією чергової паузи.
Підсумок простий: мир не купується розмовами. Його виборюють ракетами, санкціями й рішучістю. І кожен день, коли світ вагається, Росія продовжує стріляти.
