Президент Володимир Зеленський прибув до Вашингтона, щоб провести найскладнішу розмову цього року — зустріч із Дональдом Трампом у Білому домі. На кону — нові постачання зброї, стратегічна підтримка США та майбутнє всієї оборони України.
Напередодні Трамп провів двогодинну розмову з Володимиром Путіним, заявивши про плани зустрітися з ним у Будапешті. Саме тому візит Зеленського до США став боротьбою за увагу — і за гарантії, що Україна не стане розмінною монетою у новому раунді переговорів між Вашингтоном і Кремлем.
Україна має конкретну мету — отримати американські крилаті ракети Tomahawk, здатні бити на понад тисячу кілометрів і знищувати російські військові та енергетичні об’єкти в глибині території. Це не просто зброя, а важіль тиску: удари по російській інфраструктурі можуть підштовхнути Москву до справжніх переговорів, а не до затяжної гри у “мир заради часу”.
Але Трамп після дзвінка з Путіним охолов до ідеї передачі Томагавків. Він назвав їх “жахливою, руйнівною зброєю”, визнавши, що обговорював це з російським лідером. “Ніхто не хоче, щоб у нього стріляли Томагавками”, — сказав він, натякаючи, що остаточне рішення відкладається.
Кремль назвав потенційні поставки “небезпечним загостренням”. Москва вже використовує цю риторику, щоб тиснути на Вашингтон, сподіваючись зупинити новий етап військової підтримки України. Для Києва це — сигнал, що російська дипломатія знову грає на страхах Трампа, схиляючи його до “мирної паузи”.
Зеленський, однак, не приїхав просити. Його команда готує аргументи на основі логіки сили: без зброї не буде миру. Український лідер прямо говорить, що Tomahawk — це санкції у військовій формі, бо вони здатні обмежити головне джерело російського фінансування — нафтову промисловість.
Зараз українська енергетика переживає важку зиму: російські удари вже пошкодили десятки електропідстанцій і газових сховищ. Тому Зеленський одночасно проситиме потужні системи ППО — не лише для захисту міст, а й для збереження енергетичного фронту, без якого країна не вистоїть.
Для Києва ця зустріч — спроба змінити наратив Трампа. Якщо раніше Білий дім говорив про “мир через переговори”, то тепер Україна доводить: лише сила може змусити Путіна говорити серйозно. Зеленський прямо каже, що “мовою тиску” з Москвою треба розмовляти раніше, ніж вона знову перетне кордони.
Американські виробники зброї теж готуються. Представники “Raytheon”, виробника Томагавків, уже зустрілися з українською делегацією. Обговорюється схема закупівлі ракет через новий механізм НАТО-PURL, який дозволяє європейським партнерам фінансувати американське озброєння для України.
Близько 10 країн НАТО приєдналися до цієї системи, уже профінансувавши понад 2 мільярди доларів у зброю для України. Це допоможе зняти фінансовий тягар із США, що важливо для адміністрації Трампа, яка хоче показати, що союзники діють “разом, а не за рахунок Америки”.
Це вже третя зустріч Зеленського і Трампа в Білому домі за рік і шоста — загалом. Попри болісну розмову в лютому, коли Трамп публічно дорікав Києву “недостатньою вдячністю”, Зеленський продовжує працювати системно, розуміючи, що саме від Вашингтона залежить обороноздатність країни.
Президент України бачить у нинішньому глобальному моменті шанс. “Після угод на Близькому Сході настав потужний імпульс до миру”, — заявив він. Але мир, за його словами, має бути не на умовах агресора, а на умовах безпеки.
Аналітики у Вашингтоні визнають: Трамп хоче повторити свій успіх у Газанському перемир’ї — і увійти в історію як президент, який “зупинив дві війни”. Однак ця амбіція може коштувати Києву дорогого, якщо “мирна стратегія” перетвориться на політичну паузу без гарантій.
Для України важливо не допустити, щоб Будапештський саміт Трампа і Путіна став кулуарним “обміном”, у якому місця для Києва не буде. Тому кожен аргумент, кожна цифра і кожна домовленість у Білому домі сьогодні — частина стратегічного фронту не менше, ніж Бахмут чи Харків.
Якщо Зеленському вдасться переконати Трампа, що Tomahawk — це не зброя ескалації, а зброя миру, Україна отримає не лише ракету, а й новий рівень стратегічного партнерства. Бо у XXI столітті мир виграє не той, хто просить, а той, хто доводить: сила і стійкість — єдина мова, яку розуміє Кремль.
