У червні 2025 року мирні демонстрації в Кенії перетворилися на одне з найкривавіших у сучасній історії країни протистоянь між протестувальниками й силами безпеки.
На тлі вимог про негайну відставку президента Вільяма Руто через корупцію та зловживання владою поліція застосувала бойову зброю й жорсткі засоби розгону натовпу, що призвело до загибелі щонайменше 16 осіб.
Понад 400 постраждалих, серед яких більш ніж 80 людей із тяжкими травмами, фіксують правозахисники та медики, закликаючи уряд до негайного розслідування випадків перевищення службових повноважень і притягнення винних до відповідальності.
У центрі Найробі та ще у половині з 47 графств країни тисячі громадян вийшли під прапорами Кенії із закликом «Ruto, муст ґо» («Руто, іди геть»). Демонстранти блокували дороги, вирубували бетонні плити та будували барикади з каміння, щоб перешкодити руху поліцейських підрозділів.
Відповіддю стали живі патрони, гумові кулі та газ сльозогінного дії, які кидали в натовп із бронетранспортерів і вулиць міста. На відеозаписах можна побачити, як правоохоронці нахабно порушують елементарні норми безпеки: стріляють у мітингувальників на близькій відстані та застосовують кийки навіть проти людей, які вже лежать на землі.
За даними Amnesty Kenya, вбиті зазнали вогнепальних поранень. Серед загиблих – Фред Вамале Ванйоні, який працював охоронцем у будівлі Kenya Power. Загибель цивільного персоналу створює додатковий тиск на владу, а родини жертв уже готують позови до суду з вимогою компенсацій і покарання винних. Протести відбулися напередодні річниці великих акцій 2024 року, коли через сутички загинули понад 60 осіб, а після них десятки демонстрантів були викрадені, піддані тортурам і зникли безвісти.
Кенійські правозахисні організації наголошують на тому, що нинішній спалах протестів — це не лише реакція на поточну кризу, а наслідок накопиченого розчарування населення від економічної безперспективності та безкарності чиновників. Безробіття серед молоді перевищує 35 %, інфляція з’їдає заощадження, а масштаби корупції продовжують зростати попри гучні заяви уряду про антикорупційні реформи. Багато хто вважає, що президент Руто використовує правоохоронців для залякування і придушення інакодумства, натомість вони мали б захищати основні права і свободи.
Під час протестів уряд ввів заборону на пряму трансляцію подій у телеефірі та на радіо, що викликало обурення медіа-асоціацій і правозахисників. Соціальна мережа Telegram також опинилася під блокуванням за рішенням Інтернет-спостерігачів NetBlocks. Суд, однак, тимчасово скасував заборону, визнавши її надмірною мірою цензури. Незважаючи на це, велика частина населення мусила покладатися на неповні повідомлення й свідчення очевидців, які надходили через VPN та месенджери.
Поліцейська служба Кенії (Kenya National Police) утрималася від коментарів, тоді як Незалежний орган нагляду за поліцією (Independent Police Oversight Authority) повідомив про 61 арешт і пообіцяв «об’єктивне» розслідування фактів перевищення повноважень. Однак чимало постраждалих і свідків стверджують, що правоохоронці відмовляються ідентифікуватися, а рапорти про інциденти готуються заднім числом. У багатьох районах країни місцева влада також обмежила переміщення автобусів і закрила школи з метою убезпечити дітей від «масових безпорядків».
Міжнародна спільнота стурбована насильством і закликає владу Кенії до стриманості. ООН і низка посольств закликали обидві сторони до діалогу, а Європейський Союз нагадав про свої зобов’язання підтримувати верховенство права. Виступаючи в парламенті Великої Британії, представники правозахисних організацій закликали накласти санкції на керівництво поліції та тих, хто віддавав накази про застосування зброї проти беззбройних громадян.
Перспективи виведення ситуації з кризи нині залежатимуть від готовності влади відкрити справжній розгляд фактів жорстокості поліції, а також від здатності опозиційних політичних сил об’єднатися навколо конструктивних реформ. Прихильники президента Руту виступають за збереження силового порядку, мотивуючи це «необхідністю підтримувати стабільність». Однак аналіз останніх протестів показує: без зменшення рівня корупції й без економічного оздоровлення країни нові хвилі демонстрацій рано чи пізно спалахнуть із ще більшим розмахом.
Ключові моменти для майбутнього: реальна незалежність судової системи, прозорі механізми розслідування порушень прав людини, обмеження доцільності застосування вогнепальної зброї в цивільних протистояннях і відкритий діалог із представниками громадянського суспільства. Лише впровадження цих реформ може зупинити ескалацію протестної хвилі та закласти основу для побудови більш справедливого суспільства, де поліція буде слугою закону, а не інструментом репресій.
