Перший квартал 2026 року для Державної служби фінансового моніторингу виявився показовим не стільки результатами роботи, скільки графіком її керівника. Із 90 календарних днів очільник служби Філіп Пронін провів на робочому місці лише 27. Решта часу розподілилася між відрядженнями, лікарняними та відпусткою.
У структурі цього графіка найбільше місця займають закордонні поїздки — 23 дні. Географія обмежується двома напрямками: Аруша в Танзанії та Мехіко в Мексиці. Формально це робочі відрядження, однак їхній зміст і результати залишаються закритими для публічного доступу.
Ще 17 днів припали на лікарняні, а 10 — на відпустку, яка частково перетнулася з початком березня. Такий розподіл часу формує не лише адміністративне питання, а й управлінський ризик: ключова інституція фінансового моніторингу фактично працює без постійної присутності керівника.
Саме на це звертає увагу і попередній аналіз «Дейком»: у ситуаціях, де потрібна безперервна координація — боротьба з відмиванням коштів, контроль фінансових потоків, взаємодія з антикорупційними органами — відсутність керівника перетворюється з кадрової деталі на системну проблему.
Хронологія кварталу виглядає фрагментованою. У січні Пронін перебував у кабінеті лише перші сім днів, після чого перейшов на лікарняний, а згодом вирушив до Танзанії. У лютому — лише три робочі дні між поверненням і новим лікарняним, після якого відбулося відрядження до Мексики та подальша відпустка.
Фінансовий аспект цієї історії додає ще один вимір. За три місяці керівник отримав близько 250 тисяч гривень із державного бюджету. Основна частина — заробітна плата, понад 163 тисячі гривень. Лікарняні склали більш як 55 тисяч, ще понад 31 тисяча — відпускні.
На цьому тлі принциповим є інше: витрати на закордонні відрядження залишаються невідомими. Відсутність звітів про поїздки і деталей фінансування формує інформаційний вакуум, який у сфері фінансового моніторингу виглядає особливо контрастно.
Цей вакуум накладається на ширший контекст. Паралельно триває розслідування щодо можливого розкрадання 200 мільйонів гривень під час будівництва фортифікацій на Донеччині. У цій справі фігурують особи, пов’язані з Держфінмоніторингом, а обшуки восени 2025 року зачепили коло колишніх чиновників Полтавської ОВА.
Зокрема, вилучення значних сум готівки, печаток офшорних компаній і обладнання для конвертаційних схем у середовищі, пов’язаному зі службою, поставило питання не лише про окремі епізоди, а й про якість внутрішнього контролю.
Картина доповнюється ще одним трендом: тривалі закордонні відрядження керівника неодноразово збігалися з періодами підвищеної політичної та антикорупційної уваги — засіданнями парламентських комісій або публічними скандалами. Це створює відчуття не випадковості, а певної моделі поведінки.
У підсумку ситуація виходить за межі персональної історії. Вона ставить під сумнів здатність інституції виконувати свою базову функцію — фінансовий контроль держави — в умовах, коли її керівництво працює уривчасто, а ключові рішення можуть прийматися без постійної управлінської присутності.
Проблема тут не в кількості відряджень чи лікарняних як таких. Проблема — у відсутності прозорості, ритму і відповідальності, без яких будь-яка система фінансового моніторингу втрачає свою ефективність. І саме це перетворює суху статистику робочих днів на політичний і управлінський сигнал.
