У Вашингтоні триває напружене обговорення можливості часткового або повного скасування антиросійських санкцій у секторі енергетики, зокрема тих, що стосуються газопроводу «Північний потік-2» і проєкту Arctic 2 LNG. За інформацією джерел Politico, основним лобістом ідеї виступає спеціальний посланець Білого дому Стів Віткофф, який пропонує використати зняття обмежень як важіль під час переговорів про припинення війни між Росією та Україною. Проти нього стоять представники Державного департаменту, а також прихильники американського експортного сектору зрідженого природного газу (СПГ), зокрема керівник Ради з питань енергетичного домінування при Білому домі, міністр внутрішніх справ Даг Бургум.
Історія санкцій сягає ще часу президентства Дональда Трампа, коли в 2019 році до активів Nord Stream 2 було застосовано обмеження через побоювання щодо стратегічної залежності Європи від російського газу. Спочатку адміністрація Джо Байдена відмовилася від цих санкцій у 2021-му, а згодом, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, поновила їх, щоби обмежити можливості Москви заробляти на енергоносіях та чинити тиск на європейських споживачів.
Позиція Віткоффа та прибічників скасування
За даними джерел, Віткофф твердить, що відновлення поставок по «Північному потоку-2» і зняття санкцій із проєкту Arctic 2 LNG можуть стати козирем у мирному «пакеті» для Москви, а також відкрити нові можливості для американських інвесторів. Він нібито склав перелік всіх енергетичних обмежень, накладених на РФ, і звернувся до колег із проханням оцінити економічний ефект від їхнього скасування. За словами співрозмовників Politico, Віткофф сподівається відновити дружні стосунки з Кремлем і вважає, що США могли б отримати вигоду від розширення співпраці в енергетичній сфері.
Серед тих, хто підтримує ідею, називають приватних інвесторів, які спостерігають за можливістю купівлі газопровідних активів на вторинному ринку за зниженими цінами. Зокрема, до адміністрації нібито звертався Стівен Лінч із Monte Valley Partners, який раніше інвестував у енергетичну інфраструктуру Східної Європи, а також консорціуми, пов’язані з попереднім власником «Юкосу». Крім того, у розмовах фігурує ім’я Маттіаса Варнига, наближеного до Путіна колишнього співробітника спецслужб, який, за даними джерел, намагався зібрати групу американських інвесторів для відновлення роботи «Північного потоку».
Аргументи проти та офіційне спростування
Натомість ватажки американського СПГ-лобі, зокрема голова Ради з енергетичного домінування Даг Бургум, а також сенатор Марко Рубіо, виступають категорично проти. Вони стверджують, що поновлення потоків російського газу спричинить різке падіння світових цін на газ, підірве експорт американського СПГ та послабить позиції США на стратегічно важливому європейському ринку. За підрахунками аналітиків S&P Global Commodity Insights, якщо Росія відновить постачання по Nord Stream 2 та Arctic 2 LNG, вартість газу в Європі може знизитися на 10–20 %, що поставить під загрозу інвестиції і робочі місця в американському енергетичному секторі.
Крім того, критики наголошують на ризику політичного послаблення санкційної політики в цілому: скасування обмежень на «Північний потік-2», навіть якщо газ не почнуть купувати, створить прецедент для зняття санкцій із інших важливих об’єктів, включно з проєктами в Арктиці та експортом російської нафти.
У спільній заяві, опублікованій Білим домом, Держдепом та від імені Віткоффа і Рубіо, категорично спростували інформацію про переговори щодо ослаблення санкцій. «Це неправда. Жодних розмов про зняття обмежень із Росії в контексті мирного плану з Україною не велося», — зазначили вони, назвавши публікацію Politico «фантазією п’ятого сорту» та закликавши видання відкликати матеріал.
Геополітичні та економічні ризики
Незважаючи на заперечення, сам факт витоку інформації свідчить про серйозний внутрішній розкол у Вашингтоні. Якщо раптом санкції справді будуть послаблені, Росія отримає величезний фінансовий виграш — від надходжень за транзит газу або ж просто від активації простріленого Nord Stream 2. При цьому Європейський Союз багато років працює над зменшенням залежності від російських енергоносіїв: інвестиції в відновлювану енергетику, диверсифікацію постачань та розвиток власного СПГ-ринку супроводжуються жорсткими політичними заявами щодо небезпечності повернення до російських трубопроводів.
Зі свого боку, американські лідери з різних відомств визнають, що скасування санкцій проти «Північного потоку-2» залишить США поза процесом формування європейської енергетичної архітектури та ослабить стратегічну позицію Вашингтона в НАТО. Адже контроль над енергетичними потоками часто означає і контроль над політичним впливом — це уроки газових криз 2006 і 2009 років, коли Росія вже використовувала газ як політичну зброю проти України та ЄС.
Перспективи та висновки
У підсумку, навіть якщо внутрішній тиск зі сторони Віткоффа збережеться, нинішня адміністрація навряд чи піде на такий ризикований крок. Нинішні переговори з мирного процесу багато в чому базуються на принципі непорушності територіальної цілісності України та санкційному тиску на агресора. Скасування хоча б частини обмежень фактично розмиває ці ключові позиції.
Проте сам факт гучних дискусій у стінах Білого дому демонструє, наскільки гнучкою і вразливою може бути американська санкційна стратегія у разі зміни політичного ландшафту. Водночас європейські лідери, які міцно тримають курс на енергетичну автономію від Росії, будуть уважно стежити за будь-якими вказівками з Вашингтона. І якщо їхній союз із США похитнеться — навіть через внутрішні дебати — це може мати далекосяжні наслідки для глобальної безпеки та стійкості енергетичного ринку.
Отже, у той час, як у Білому домі сперечаються про «ціну миру», світ очікує на конкретні рішення: чи продовжиться політика жорстких санкцій, чи пріоритетом стане швидка «угода» за будь-яку ціну, нехай навіть під умовні преференції для Кремля. Для України та її західних союзників це питання залишається одним із ключових маркерів того, наскільки довго збережеться міжнародний тиск на Росію й наскільки ефективною лишатиметься глобальна система стримування агресії.
