Перший квартал 2026 року окреслив реальний масштаб фінансового навантаження на державу. До загального фонду бюджету надійшло 734,6 млрд грн — сума, що виглядає значною лише до моменту порівняння з витратами. Фінансова система продовжує працювати у режимі постійного дефіциту, де кожна гривня має джерело і ціну.
Структура доходів демонструє класичну опору на податкову базу, але з відчутним перекосом у бік непрямих податків. Найбільший внесок забезпечив ПДВ з імпорту — 147,6 млрд грн. Далі йдуть податок на прибуток підприємств (106,3 млрд грн), ПДФО та військовий збір (94,9 млрд грн), а також внутрішній ПДВ — 81,8 млрд грн після відшкодування.
Акцизи, мита та рента формують другий ешелон доходів: 74,1 млрд грн акцизу, 14,8 млрд грн митних платежів і 12,8 млрд грн плати за надра. У сукупності це відображає економіку, де споживання і зовнішня торгівля залишаються ключовими драйверами фіскальних надходжень, навіть у воєнний період.
Як оцінила газета «Дейком», критичним фактором стійкості бюджету знову стала міжнародна допомога. За три місяці Україна отримала 173,1 млрд грн у вигляді грантів. Це не просто доповнення до доходів — це системоутворюючий елемент, без якого баланс державних фінансів був би неможливим.
Загальна картина стає ще виразнішою при розширенні горизонту: до зведеного бюджету (загальний і спеціальний фонди) надійшло 1,02 трлн грн, тоді як касові видатки досягли 1,15 трлн грн. Розрив між доходами і витратами залишається фундаментальною проблемою, яку покривають запозичення та зовнішня підтримка.
Фінансування дефіциту відбувається через комбіновану модель. За перший квартал держава залучила 216,8 млрд грн запозичень — лише 46,1% від плану. Внутрішній ринок через облігації внутрішньої державної позики дав 150,9 млрд грн, включно з військовими ОВДП на 41,1 млрд грн. Це сигнал про збереження довіри інвесторів, але й обмеженість внутрішніх ресурсів.
Зовнішні джерела додали ще 65,9 млрд грн. Ця частина фінансування залишається більш стабільною і прогнозованою, ніж внутрішній ринок, однак водночас підсилює залежність від міжнародних партнерів і глобальних фінансових інституцій.
На фоні запозичень зростає і боргове навантаження. За три місяці на погашення державного боргу спрямовано 139,7 млрд грн, ще 65 млрд грн — на обслуговування. Це майже 205 млрд грн витрат, які не створюють нової економічної вартості, але є обов’язковими для підтримки фінансової стабільності.
Окремим маркером стану економіки є надходження ЄСВ — 173,4 млрд грн. Це свідчить про відносну стабільність ринку праці та фонду оплати праці, попри війну. Водночас ця стабільність залишається крихкою і залежною від бюджетних витрат, зокрема у державному секторі.
Резервний фонд бюджету вже використано більш ніж на 47,5 млрд грн для покриття невідкладних потреб, пов’язаних із війною. Це ще один індикатор того, що бюджетна політика у 2026 році — це політика реагування, а не розвитку.
У підсумку перший квартал демонструє чітку тенденцію: український бюджет функціонує як система балансування між трьома опорами — податкові надходження, міжнародна допомога і державні запозичення. Жодна з них окремо не здатна утримати фінансову рівновагу.
Це означає, що ключове питання року — не лише обсяг доходів, а здатність держави керувати дефіцитом, утримувати довіру кредиторів і поступово зменшувати залежність від зовнішнього фінансування. Без цього навіть зростання доходів не гарантує фінансової стійкості.
