Росія та сирійська війна: виклики десятиріччя
У 2015 році Росія здійснила одну з наймасштабніших військових інтервенцій за межами пострадянського простору, втрутившись у громадянську війну в Сирії, щоб підтримати режим Башара Асада. Це стало доказом повернення Москви на глобальну арену. Проте сьогодні ситуація загострюється: повстанці знову повернули собі контроль над стратегічно важливими містами Алеппо та Хама, ставлячи під загрозу здобутки російської військової кампанії.
Втрата Хами та Алеппо відкриває дорогу до міста Хомс, що може відрізати російські бази в Тартусі та Хмеймімі від решти території, контрольованої сирійським режимом. Це серйозна загроза для Москви, яка використовує ці бази не лише для підтримки Асада, а й для демонстрації своєї потуги в Середземномор'ї.
Сирійська кампанія і російська престижність
Російська військова кампанія у Сирії мала вирішальне значення для збереження режиму Асада. Вона дозволила Росії закріпити позиції у Середземноморському регіоні та відновити статус глобальної сили. Але нинішній наступ повстанців, очолюваний Хайят Тахрір аш-Шам (ХТШ), ставить під сумнів ці досягнення.
Попри збереження чисельності військових сил у Сирії, якість командного складу російської армії в регіоні значно знизилася через перенаправлення кращих офіцерів на фронт в Україні. Крім того, підтримка сирійської армії з боку іранських бойовиків, зокрема Хезболли, ослабла через ізраїльські атаки.
Війна в Україні та обмежені ресурси
Росія, яка перебуває у глибокому конфлікті з Україною, стикається з дефіцитом ресурсів для ефективного втручання у Сирії. У листопаді 2023 року, за даними британського Міністерства оборони, втрати російських військових в Україні сягнули понад 1 500 осіб на день. Така ціна війни ускладнює можливість значної ескалації в Сирії, де Кремль обмежується авіаційними ударами.
Роль Туреччини та геополітичний баланс
Наступ ХТШ у Сирії вигідний Туреччині, яка підтримує частину сирійських повстанців і прагне розширити свій вплив у північних регіонах країни. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган вважає Башара Асада ворогом, а послаблення його режиму відкриває можливості для Анкари.
Тристоронній формат переговорів між Росією, Туреччиною та Іраном, відомий як Астанинський процес, може бути поставлений під загрозу через загострення ситуації. Туреччина, схоже, знову бере ініціативу у свої руки, порушуючи домовленості, досягнуті раніше.
Символічний аспект сирійської кампанії для Кремля
Для Путіна сирійська кампанія мала не лише стратегічне, а й символічне значення. Це було демонстрацією того, що Росія здатна втручатися у регіональні конфлікти, кидаючи виклик Заходу. Успіхи 2015-2016 років, зокрема відновлення контролю над Алеппо, стали важливим аргументом на користь глобальної ваги Росії.
Проте нинішній наступ повстанців ставить під сумнів ці досягнення. Успішне просування ХТШ до Хомса та потенційна загроза для баз у Тартусі та Хмеймімі можуть стати болючим ударом для російського престижу.
Висновок
Ситуація в Сирії демонструє складність багатополярного світу, де однією війною не обмежитися. Росія, намагаючись зберегти баланс між Україною та Сирією, ризикує втратити стратегічні позиції в регіоні, який вона вважала своїм тріумфом. Наступ повстанців не лише загрожує стабільності режиму Асада, але й відкриває нові виклики для Москви, яка вже виснажена війною в Україні.
Що б не відбулося далі, конфлікт у Сирії залишається лакмусовим папірцем для здатності Росії зберігати вплив у регіонах, де вона прагне утримати роль глобального гравця.
