Протягом багатьох років Росія таємно підтримувала авторитарних лідерів, експлуатувала природні ресурси і боролася з екстремістами в низці африканських країн.
Росія діяла через групу Вагнера, тіньову мережу політичних радників, підприємців і найманців. Але вона ніколи не розкривала, наскільки ретельно вона контролювала діяльність "Вагнера" по всьому світу, зберігаючи дистанцію, оскільки проти оперативників групи на місцях висувалися численні звинувачення в порушенні прав людини.
Вагнера очолював Євген Пригожин, безжалісний олігарх, який колись був близьким союзником президента Росії Володимира Путіна. Але після того, як пан Пригожин очолив короткочасний заколот проти Путіна в червні минулого року, він загинув в авіакатастрофі.
Відтоді Росія дерибанить активи Вагнера і перерозподіляє їх між філіями Кремля, згідно з інтерв'ю з десятком дипломатів, військових і розвідників із західних країн, Росії та України. Міністерство оборони Росії взяло під свій контроль африканський підрозділ найманців Вагнера і включило його до складу більшої парасолькової групи "Африканський корпус". Міністерство оборони та міністерство закордонних справ Росії не відповіли на запит про коментарі.
Ось що потрібно знати про "Африканський корпус".
Статуя російських солдатів і місцевих жителів, встановлена на розі головної дороги в центрі Бангі, Центральноафриканська Республіка, у 2022 році. Маурісіо Ліма
Де дислокується Африканський корпус?
Кілька сотень інструкторів "Африканського корпусу" вперше прибули до Буркіна-Фасо в Західній Африці наприкінці минулого року, згідно з повідомленнями західних чиновників і каналу групи в месенджері Telegram, який дипломати, аналітики і російські ЗМІ вважають достовірним джерелом інформації про групу.
З квітня близько 100 інструкторів організації були направлені до Нігеру для підготовки його військових - завдання, яке донедавна виконували Сполучені Штати та європейські країни. Тижнем пізніше США оголосили, що виведуть з Нігеру близько тисячі військовослужбовців.
Оскільки "Африканський корпус" безпосередньо пов'язаний з урядом Росії, він "виглядає більш легітимним для африканських урядів", - сказав Сергій Еледінов, аналітик з питань безпеки і колишній представник російської приватної військової компанії, що працює в Африці.
Росія також надала зброю обом країнам, де військові хунти намагаються стримати джихадистських повстанців у Сахелі, напівзасушливому регіоні, що простягається через обидві країни.
Найманці з "Африканського корпусу" також були розгорнуті в Лівії, яку Росія вже давно використовує як логістичний центр для військового розгортання в країнах Африки на південь від Сахари. За словами європейського військового чиновника і співробітника Державного департаменту, діяльність найманців Вагнера в Лівії була включена до складу "Африканського корпусу".
Чи замінить "Африканський корпус" Вагнера?
Близько половини рекрутів "Африканського корпусу" - це ветерани "Вагнера", йдеться у повідомленні на його Telegram-каналі. І робота у них схожа: "Африканському корпусу" потрібні охоронці, наземні війська, оператори безпілотників і "фахівці з радіоелектронної боротьби", згідно з оголошеннями групи.
Але "Африканський корпус" діє як парасолька для воєнізованої діяльності Росії на континенті - не лише "Вагнера", а й інших приватних військових компаній. Наприклад, найманці, розгорнуті в Буркіна-Фасо, належать до нової структури під назвою "Ведмідь".
"Між цими компаніями існує певна конкуренція", - сказав Олександр В. Данилюк, колишній спеціальний радник голови Служби зовнішньої розвідки України.
За даними Державного департаменту, діяльність "Африканського корпусу" контролює російська військова розвідка, відома як ГРУ.
"Мета одна: встановити контроль у кількох африканських країнах", - додав пан Данилюк, який є співавтором нещодавньої доповіді про військову діяльність Росії за межами України.
Назва "Африканський корпус" нагадує про "Африканський корпус" - експедиційні сили, розгорнуті нацистами в Африці під час Другої світової війни. Група "Вагнер" також мала нацистське коріння: Вона була названа на честь німецького композитора Ріхарда Вагнера, одного з улюбленців Гітлера.
Вагнер не зник повністю: Деякі з її агентів залишаються в Центральноафриканській Республіці та Малі. Їхні тісні зв'язки з місцевими військовими, політичними та економічними колами роблять їх важко витіснити або занадто корисними для Росії, щоб їх позбутися, кажуть західні дипломати та аналітики.
Для просування зростаючих зв'язків між Росією і африканськими країнами було створено новий пропагандистський канал "Африканська ініціатива". За даними Державного департаменту США, його підтримують російські спецслужби.
Капітан Ібрагім Траоре, військовий керівник Буркіна-Фасо, з президентом Росії Володимиром В. Путіним на саміті в Санкт-Петербурзі минулого року. Сергій Бобильов/ТАСС, через Associated Press
Чого хоче Росія в Африці?
Якщо коротко, то Росія прагне геополітичного впливу та доступу до природних ресурсів. Але у африканських лідерів багато претендентів: не лише Росія, Китай, США та європейські країни, але й Туреччина та Об'єднані Арабські Емірати, серед інших.
Найманці і фахівці з дезінформації з "Вагнера" відіграли ключову роль в ослабленні західних інтересів на континенті і заміні європейських і американських військ, а також миротворців Організації Об'єднаних Націй в ряді країн.
Ці події занепокоїли американських чиновників.
"Російська Федерація дійсно намагається захопити Центральну Африку, а також Сахель", - заявив у березні Конгресу генерал Майкл Ленглі, голова Африканського командування збройних сил США.
Росія стверджує, що вона виступає за новий багатополярний світовий порядок, який допоможе африканським країнам зміцнити свій суверенітет. Але Росія також прагне збільшити кількість своїх союзників: Багато африканських країн утрималися від засудження вторгнення Росії в Україну або навіть підтримали його під час голосування в ООН.
За даними Європарламенту, з 2015 року Росія підписала угоди про військову співпрацю з 43 африканськими країнами. Росія також була найбільшим постачальником зброї в Африку в період з 2018 по 2022 рік, на її частку припадало 40% імпорту зброї на континент.
Оперативники "Вагнера" експлуатують золоті копальні в Центральноафриканській Республіці та Судані. Російські гірничодобувні компанії експортують алмази з Анголи та Зімбабве, а також боксити з Гвінеї.
Росія також дедалі більше просуває більш класичні відносини між державами.
Наприклад, прибуття інструкторів Африканського корпусу до Буркіна-Фасо наприкінці минулого року відбулося після зустрічі пана Путіна з лідером країни капітаном Ібрагімом Траоре влітку минулого року. Росія також знову відкрила там своє посольство.
Росія також пообіцяла допомогти Буркіна-Фасо і Малі розвивати ядерну галузь і прийняти більше африканських студентів у той час, як Європа намагається утримати мігрантів подалі.
"Наш друг Лавров повернувся!" - написала нещодавно газета в Буркіна-Фасо, коли міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відвідав цю країну - одну з щонайменше дюжини африканських країн, які він відвідав після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році. Пан Лавров пообіцяв Буркіна-Фасо більше військових поставок та інструкторів.
"Західний вплив у низці африканських країн зменшився, - писав Африканський корпус на своєму офіційному Telegram-каналі минулого року. Відкрилося "вікно можливостей" для реалізації наших геополітичних інтересів".
Демонстранти в Ніамеї, Нігер, підняли російський прапор під час протесту на користь військової хунти африканської країни в серпні. Сем Меднік/Associated Press
Що кажуть західноафриканці?
Західноафриканські лідери, які прагнуть тіснішого партнерства з Росією, хочуть отримати особисту охорону, солдатів і зброю для боротьби з повстанцями та ісламістськими бойовиками, пов'язаними з "Аль-Каїдою" та "Ісламською державою".
Деякі громадські активісти, цивільні особи та місцеві політики в Нігері, Малі та Буркіна-Фасо, опитані протягом останнього року, кажуть, що Росія надає їм допомогу.
"Це партнерство з Росією допоможе нам закінчити війну з тероризмом", - сказав Бурейма Уедраого, проросійський активіст громадянського суспільства з Буркина-Фасо. "Наші солдати більше не мають страху".
Але так само, як африканські військові не змогли перемогти повстанців, незважаючи на американську і європейську підтримку, вони також не досягли значних успіхів з російськими партнерами, кажуть експерти з питань безпеки.
За роки, що минули відтоді, як ці військові запросили російських інструкторів, кількість зловживань проти цивільного населення різко зросла, а найманців "Вагнера" звинувачують у масових вбивствах і тортурах у Малі, зґвалтуваннях та інших злочинах у Центральноафриканській Республіці.
Сумайла Лах, малійський аналітик з питань безпеки, каже, що ті, хто живе у великих містах, підтримують присутність Росії як необхідну. "Але у віддалених районах, де діють найманці, місцеве населення помічає випадки тортур, свавільних арештів і вбивств, - додав пан Лах.
"У тих місцях вони більше не потрібні".
