Сенат затвердив амбітний внутрішньополітичний пакет з розривом у один голос, але попереду — голосування Палати представників, де президенту бракує всього трьох голосів; провал або успіх покаже, наскільки міцною лишається республіканська більшість перед виборами-2026 і чи зможе Трамп без втрат просунути курс різких скорочень соцпрограм і рекордного нарощення боргу США.
Коли цього літа друга каденція Трампа увійшла в активну фазу, Білий дім миттєво перетворився на штаб упровадження наймасштабнішої за десятиліття реформи американської економіки.
Президент, посилаючись на «права виборців змінити Вашингтон», вимагав, аби республіканська більшість ухвалила домашній політичний пакет, здатний за оцінками аналітиків додати щонайменше 3,3 трлн доларів до дефіциту бюджету США протягом найближчих десяти років. Розрахунок простий: податкові пільги для корпорацій і радикальне спрощення регуляторних процедур, компенсовані урізанням Medicare, SNAP і особливо медична допомога Medicaid.
Та водночас навіть найвідданіші союзники президента зізнаються, що в округах уже росте невдоволення: виборці не готові платити за експеримент власною соціальною безпекою, а демократи готують атаки по всіх фронтах.
Попри опір «фіскальних яструбів», Сенат пропустив закон лише завдяки голосу віцепрезидента. Ціна перемоги — мільярдні субсидії Алясці та нові пільги приватним переробникам скрапленого газу, покликані схилити на свій бік сенаторку Мюрковскі.
Одразу після цього Трамп узявся за Палату представників: щоденні дописи в Truth Social, погрози підтримати праймеріз проти незгодних і цілеспрямовані вкиди про «змову бюрократів» стали частиною великої кампанії тиск на Конгрес. Ударною мішенню став конгресмен Томас Массі; опитування, якими хвалився президент, показали 25-відсоткову перевагу будь-якого «трампівського» кандидата над ним — меседж для всіх сумнівних республіканців.
Водночас у коридорах Капітолія чути тихе бурчання: середній республіканець із коливаючого округу розуміє, що підтримка проєкту може коштувати крісла на вибори до Конгресу 2026. Демократи вже випускають ролики з виступом сенатора Ті́лліса, який, оголосивши відхід із політики, назвав закон «зрадою медичних обіцянок»; ліберальні аналітики запевняють, що республіканці «тепер володіють боргом», і це — золота картинка для передвиборчої риторики. Ще голосніше відлунює заява сенатора Ренда Пола: «Республіканці тепер відповідальні за новий борг США і безконтрольні витрати». Уперше за роки саме праві ініціюють атаку на правих за бюджетні діри.
На тлі фінансових ризиків помірковані республіканці лякаються радикальних зрізів соціальної підтримки. Відмову від Medicaid експерти Urban Institute оцінюють у понад 22 млн нових незастрахованих осіб; Фонд Кайзера попереджає про потенційне зростання смертності на 6-7 % серед уразливих груп. Адміністрація відповідає гаслами про «ефект економічного мультиплікатора» й обіцяє, що deregulatory-ефект прискорить зростання ВВП; але цифри Мінфіну показують, що навіть за оптимістичного сценарію секвестр урівноважиться не раніше 2033 року. Поки ж — лише «обіцянки величезного приватного інвестування».
Політична матриця ситуації нагадує 1993 рік, коли бюджет Клінтона коштував демократам Палати, або 2010-й, коли реформа охорони здоров’я вдарила по рейтингах Обами. Проте Трамп ставить на силу особистого бренда: мовляв, його електорат цінує твердість і винагородить сміливий крок. Ключова внутрішня політика США — зламати «соцдержаву», залишаючи улюблені програми захисту ветеранів і збільшення фінансування поліції. Опитування Gallup фіксують 48-відсоткову підтримку пакету серед республіканців, але лише 31 % серед незалежних. Саме незалежні вирішують долю межових штатів Аризона, Джорджія, Вісконсин і Пеннсильванія; тому у штабах РПР сподіваються, що до осені економіка продемонструє зростання, яке перекриє страхи.
Проте головний виклик — ріск для республіканців втратити контроль над Капітолієм. Якщо закон пройде, бюджетний офіс Конгресу оновить прогноз боргу з 35 трлн до 38 трлн доларів до 2030-го; демократи використають це як доказ «безвідповідальності» правих. Якщо провалиться — Трамп уперше зіткнеться з поразкою, його ореол «непереможного» втратить блиск, і потенційні конкуренти почнуть набирати вагу. У будь-якому разі нинішнє протистояння стає найгострішим випробуванням того, яким буде баланс сил між Білим домом, лідерами фракцій та базою, що вимагає швидких перемог.
Отже, Сенатський успіх — лише пролог великої битви в Палаті представників. Конгресмени, що балансують між лояльністю до виборців і страхом президентського твіту, розуміють: цього разу ставки вищі, ніж окрема програма чи рядок бюджету. Йдеться про те, чи зможе президент нав’язати власне бачення держави, де приватний сектор відіграє майже всепоглинаючу роль, а роль федеральної допомоги кардинально звужується. Чи прорахували республіканці наслідки такого маневру для себе — покаже найближчий тиждень. Але вже сьогодні зрозуміло: якщо домашній політичний пакет вийде з Палати без правок, це стане не лише найбільшим законодавчим тріумфом Трампа, а й поворотним пунктом, що визначить траєкторію внутрішньої політики США та майбутнього бюджетного порядку щонайменше на десятиліття.
