Інтернет давно перетворився на один із головних майданчиків для бізнесу. Сотні тисяч українців купують товари, записуються на послуги та шукають фахівців саме через соціальні мережі. Блогери, психологи, тренери, маркетологи, стилісти, тарологи, астрологи, фотографи, дизайнери та майстри б’юті-сфери активно просувають свою діяльність онлайн, перетворюючи сторінки у соцмережах на повноцінні комерційні платформи.
Однак разом із розвитком цифрового бізнесу виникає і питання мови комунікації з клієнтами. Чи зобов’язані такі спеціалісти вести свої сторінки українською мовою, якщо вони продають послуги через інтернет? Саме це питання дедалі частіше стає предметом суспільних дискусій і звернень до державних інституцій.
У Секретаріаті Уповноваженого із захисту державної мови пояснили: якщо блогер, майстер краси або будь-який інший фахівець працює як фізична особа-підприємець і здійснює комерційну діяльність через інтернет, він повинен надавати інформацію про свої товари чи послуги державною мовою.
Йдеться не лише про класичні інтернет-магазини чи офіційні сайти. Це правило поширюється і на сторінки у соціальних мережах, канали у відеосервісах, месенджерах, а також на інші онлайн-ресурси, через які здійснюється продаж або просування послуг.
Фактично будь-яка сторінка в інтернеті, яка використовується для ведення бізнесу, підпадає під вимоги мовного законодавства. Саме тому питання мови контенту для онлайн-підприємців стає дедалі актуальнішим.
Мова бізнесу в інтернеті: що вимагає закон
Згідно із законодавством, мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Це правило стосується всіх підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців, які надають послуги або продають товари.
У цифровому середовищі це означає, що інформація про товари чи послуги має бути доступною українською мовою. Клієнт повинен отримати можливість прочитати опис, умови замовлення, ціни та інші важливі дані саме державною мовою.
Особливо це стосується тих фахівців, які активно використовують соціальні мережі як інструмент продажу. Сторінки у Instagram, Facebook, TikTok, Telegram або YouTube можуть виглядати як звичайний блог, але якщо через них пропонують послуги чи товари, вони фактично виконують функцію бізнес-платформи.
У такому випадку контент, який містить комерційну інформацію, має бути українською мовою. Це стосується описів послуг, рекламних повідомлень, прайсів, умов співпраці та інших елементів комунікації з клієнтами.
Водночас закон не забороняє використовувати інші мови. Інформацію можна дублювати іншими мовами, якщо це потрібно для ширшої аудиторії. Проте українська версія повинна бути основною і доступною для користувачів.
Скарги та порушення: що найчастіше фіксують
Питання дотримання мовного законодавства в інтернеті залишається одним із найчутливіших. До Секретаріату Уповноваженого регулярно надходять звернення від громадян, які помічають порушення у сфері онлайн-комунікації бізнесу.
Значна частина скарг стосується саме інтернет-представництв суб’єктів господарювання. Йдеться про сайти, сторінки у соцмережах, канали у месенджерах, відеоплатформах і навіть мобільні застосунки.
Станом на 10 березня 2026 року до установи надійшло 130 звернень щодо порушень у сфері функціонування вебсайтів та онлайн-ресурсів. Це становить приблизно 28 відсотків від усіх звернень, отриманих із початку року.
Найчастіше люди скаржаться на відсутність україномовної версії сайту або її некоректну роботу. У деяких випадках сторінка формально має український інтерфейс, але фактично вся інформація подається іншою мовою.
Ще одна поширена проблема — ведення сторінок у соціальних мережах не українською мовою. Це стосується як текстових публікацій, так і рекламних оголошень, описів послуг та іншого комерційного контенту.
Також фіксуються випадки, коли система автоматично підвантажує контент іншою мовою замість української, навіть якщо користувач перебуває на території України.
Якими мають бути сайти та сторінки у соцмережах
Закон встановлює чіткі правила для онлайн-ресурсів, через які ведеться бізнес. Сайти, інтернет-магазини та сторінки у соціальних мережах повинні мати повноцінну українську версію.
Для користувачів, які заходять на сайт з території України, саме українська версія повинна відкриватися за замовчуванням. Це базова вимога, яка забезпечує доступність інформації для всіх споживачів.
Інші мовні версії можуть існувати паралельно. Наприклад, компанія або підприємець може додати англійську чи іншу мову для міжнародної аудиторії. Проте обсяг інформації в таких версіях не може бути більшим, ніж в українській.
Тобто основний контент повинен бути доступний державною мовою. Інші мовні варіанти можуть лише дублювати його, але не замінювати.
Такі правила поширюються не тільки на українські компанії. Іноземні підприємства, які продають товари чи послуги в Україні та мають тут представництва, також повинні дотримуватися вимог щодо використання державної мови.
Таким чином, мовна політика у сфері онлайн-бізнесу поступово стає важливою частиною цифрового середовища країни. Для блогерів, майстрів краси, консультантів і всіх, хто працює через інтернет, українська мова стає не лише культурним вибором, а й юридичною нормою ведення бізнесу.
