Російська економіка продовжує здавати позиції після двох років воєнного напруження та глобального санкційного тиску. І хоча Кремль зберігає ресурсну базу для продовження бойових дій в Україні, нові економічні заходи, ініційовані адміністрацією Дональда Трампа, можуть відкрити нову фазу фінансового виснаження РФ.
Цього тижня Трамп публічно заявив про намір накласти вторинні тарифи на країни, які купують російську нафту. Першою під удар потрапила Індія — з 27 серпня на її імпортні товари буде накладено додаткові 25% мита, якщо Нью-Делі не скоротить закупівлі.
Після короткочасного відновлення у 2024 році (4,7% ВВП), у 2025-му російська економіка очікує на зростання лише на 1–2%. Це стало результатом одночасного впливу кількох факторів: високих ставок, інфляції, обмеженого інвестування й падіння доходів від експорту нафти.
Голова Банку Росії Ельвіра Набіулліна заявила, що «економіка повертається до більш збалансованого зростання». Але за фактом, російські компанії скорочують витрати, відкладають проєкти, заморожують розширення, а деякі – звільняють персонал.
Падіння нафтових доходів – ключовий ризик
За перші сім місяців 2025 року доходи від нафти впали на 18%. Зважаючи на те, що третина російського бюджету формується саме за рахунок енергоекспорту, це серйозний удар. Через зниження виручки уряд вже переглянув очікуваний дефіцит бюджету — з 0,5% до 1,7% ВВП.
Аналітики прогнозують, що дірку в бюджеті Кремль намагатиметься закрити за рахунок Фонду національного добробуту, внутрішніх позик та скорочення соціальних витрат.
Попри все, військовий бюджет не тільки не скорочується, а й залишається на рівні близько 8% ВВП. За словами економістки Олександри Прокопенко, Кремль вважає, що навіть за низьких цін на нафту збереження обороноздатності — пріоритет №1. Тому ні соціальна сфера, ні інфраструктура не мають захисту в такій системі.
Чи можуть тарифи Трампа вплинути на стратегію Путіна?
Трамп визнає, що економічний тиск може виявитися недостатнім. Але його мета — знизити світову ціну на нафту ще на $10 за барель, що, за його словами, змусить Путіна припинити бойові дії. Однак такий сценарій малоймовірний.
Зниження ціни на $10 означатиме збільшення бюджетного дефіциту РФ на 0,8% ВВП, що серйозно, але не критично. Більше того, Індія й Китай вже вимагають додаткових знижок у відповідь на геополітичні ризики.
Індія, другий за обсягами покупець російської нафти після Китаю, вже заявила, що не припинить імпорт. Ба більше — за останні два тижні дисконт на нафту Urals для індійських НПЗ збільшився на $5 за барель. Тобто російська нафта знецінюється, але продається.
Навіть якщо США ускладнять торгівлю для партнерів Москви, Кремль скоріше пожертвує ціною, ніж обсягами експорту. Більше того, Росія має ще кілька інструментів: від перекриття трубопроводів до енергетичних атак у глобальному масштабі.
Рівень життя росіян: парадокс війни
Попри війну, рівень доходів середньостатистичного росіянина зріс до максимуму за останнє десятиліття — завдяки бюджетному стимулюванню, військовим замовленням та високим відсотковим ставкам за депозитами. Але цей ефект згасає.
Споживча інфляція тримається на рівні 9%, а ключова ставка ЦБ — 18%. Це означає кредитний голод і повільну деградацію малих бізнесів.
Найголовніше — внутрішнього політичного тиску на припинення війни практично немає. Рейтинги Путіна стабільні, опозиція знищена, а суспільство — атомізоване. Це дозволяє Кремлю й надалі продовжувати бойові дії без значних внутрішніх наслідків.
Російська економіка не в безпеці, але й не на межі колапсу. Політика Трампа, побудована на ескалації тарифів і тиску на партнерів Москви, навряд чи змінить стратегічні розрахунки Кремля у короткостроковій перспективі. Але вона може створити додаткові вразливості, з яких варто скористатися дипломатично й економічно.
Питання в тому, чи вистачить Трампу часу та політичної волі для цього — і чи не обернуться його дії новою енергетичною кризою для самого Заходу.
