Чому «Сапсан» не варто витрачати на пускові «Іскандерів»: експерт пояснив, для яких цілей створена ракета
Українська балістична ракета «Сапсан» залишається одним із найзакритіших оборонних проєктів країни. Попри значний суспільний інтерес до цієї зброї, більшість інформації про її виробництво, характеристики та кількість перебуває під грифом таємності. Водночас військові експерти наголошують, що навіть якщо ракета вже використовується або її серійне виробництво триває, застосовувати її для ударів по мобільних пускових установках, з яких Росія обстрілює українські міста, було б не найефективнішим рішенням.
Таку думку в коментарі УНІАН висловив військовий аналітик Михайло Жирохов.
«Сапсан» створювали для зовсім інших завдань
За словами експерта, головна особливість української балістичної ракети полягає у її потужній бойовій частині.
За різними оцінками, вона може нести від 500 до 1000 кілограмів вибухової речовини. Саме тому «Сапсан» розрахований насамперед на знищення великих стратегічних об'єктів, а не окремих мобільних цілей.
Жирохов пояснює, що технічно ракета здатна уразити пускову установку, однак питання полягає не в можливості удару, а в його доцільності.
«Проблем із самим ураженням немає. Складність полягає в тому, щоб виявити та ідентифікувати таку установку. Однак застосовувати "Сапсан" проти неї немає сенсу», — зазначив експерт.
За його словами, для знищення мобільної пускової установки може бути достатньо ударного безпілотника або іншого значно дешевшого засобу ураження.
Балістична ракета — це зброя для стратегічних ударів
Аналітик наголошує, що головне призначення балістичних ракет — швидко доставити до цілі надзвичайно потужний заряд вибухівки на великій відстані.
Саме тому подібна зброя використовується для ударів по підприємствах військово-промислового комплексу, складах боєприпасів, великих командних пунктах, логістичних вузлах або інших стратегічно важливих об'єктах, втрата яких суттєво впливає на військові можливості противника.
Полювання ж на окремі мобільні комплекси не відповідає основній концепції використання такого озброєння.
«Завдання балістичної ракети — швидко доставити близько тисячі кілограмів вибухівки, а не полювати на окрему мобільну установку. Це не її ціль», — підкреслив Жирохов.
Виробництво «Сапсана» залишається державною таємницею
Експерт також звернув увагу, що наразі немає жодної офіційної інформації про масштаби виробництва українських балістичних ракет.
За його словами, це одна з найбільш засекречених сфер оборонної промисловості.
«Можливо, така інформація є в Генеральному штабі або у президента Володимира Зеленського, але військові ніколи не говоритимуть про це публічно», — зазначив аналітик.
Він нагадав, що проєкт «Сапсан» розробляється вже близько двох десятиліть. Перед початком повномасштабної війни ступінь його готовності оцінювали приблизно у 90%.
Найскладніше — виробництво двигунів
Однією з найбільших проблем проєкту експерт називає виготовлення ракетних двигунів.
До повномасштабної війни цей напрямок розвивали на підприємстві «Південмаш» у Дніпрі. Однак усі необхідні випробування завершити не встигли.
За словами Жирохова, на той момент існувало лише кілька готових двигунів, які можна було використати для складання ракет.
Чи вдалося після початку війни відновити повноцінне виробництво, достеменно невідомо.
Експерт також нагадує, що саме по «Південмашу» Росія завдала одного з перших ударів новою ракетою «Орєшнік».
Втім, ще за радянських часів підприємство проєктували з урахуванням можливого ядерного конфлікту, тому значна частина його критично важливої інфраструктури розташована під землею.
До виробництва залучено одразу кілька підприємств
Жирохов пояснює, що створення балістичної ракети — це складний технологічний процес, у якому беруть участь десятки виробничих майданчиків.
Окрім «Південмашу», до цього ланцюга входять Павлоградський хімічний завод, підприємство «Імпульс» у Шостці, а також виробництва у Львові та Запоріжжі.
Наскільки ефективно ця кооперація працює зараз, експерт сказати не береться.
Одних ракет недостатньо
Навіть за умови серійного виробництва самих ракет існує ще одна важлива проблема — кількість пускових установок.
За словами Жирохова, станом на 2022 рік для «Сапсана» існувала лише одна пускова установка.
Без достатньої кількості мобільних пускових комплексів можливості використання навіть великого запасу ракет залишатимуться обмеженими.
До того ж виготовлення сучасної балістичної ракети є тривалим процесом, який потребує суворого дотримання технологічних режимів, температурних умов і контролю якості на кожному етапі виробництва.
Український аналог «Іскандера»
За словами експерта, від самого початку «Сапсан» задумувався як український аналог російського оперативно-тактичного комплексу «Іскандер».
Під час розробки використовувалися схожі технічні рішення, однак за два десятиліття проєкт неодноразово модернізувався та змінювався відповідно до нових технологій і потреб.
Саме тому сьогодні «Сапсан» розглядається як високоточна зброя для знищення особливо важливих стратегічних цілей на великій відстані. Використовувати ракету з бойовою частиною масою до однієї тонни для ураження окремих мобільних пускових установок, на думку експертів, було б нераціонально як із військової, так і з економічної точки зору, адже існують інші засоби, які можуть виконати таке завдання значно ефективніше.
