Після заяви президента США Дональда Трампа про ймовірність закінчення війни шляхом «обміну територіями» між Росією та Україною в Києві відреагували різко і безкомпромісно.
Президент Володимир Зеленський одразу відкинув будь-які варіанти, які передбачають виведення українських військ із Донбасу, наголосивши, що не має повноважень за Конституцією торгувати землями держави, а будь-яка поступка Москві стане сигналом для нових агресивних кроків.
За словами українського лідера, російська пропозиція зводиться до припинення наступу в інших регіонах в обмін на виведення військ із Донбасу, що фактично позбавить Україну її оборонного щита.
Військове значення цього регіону важко переоцінити. Донбас історично був ареною запеклих боїв, ще з часів Другої світової війни, і сьогодні він залишається форпостом, який стримує російську армію від просування вглиб країни.
Міста, як-от Бахмут і Авдіївка, роками утримували оборону, змушуючи ворога платити високу ціну за кожен кілометр. Лінія фронту в регіоні складається з мережі укріплень, залізничних вузлів і стратегічних висот, які будувалися роками та потребували значних фінансових вкладень.
Передача цих позицій ворогу не лише відкриє йому шлях на Запоріжжя, Дніпро чи Харків, але й дасть можливість використати українські ж фортифікації для нових наступів.
Крім того, за межами індустріальних міст Донбасу простягаються відкриті степові території, що є критичним коридором до центральної частини України. Аналітики Інституту вивчення війни у Вашингтоні наголошують: без контролю над цими землями російські війська не змогли б так швидко просуватися вглиб країни, а втрата регіону стане запрошенням для масштабного наступу на захід.
Не менш вагомими є гуманітарні фактори. У підконтрольній Україні частині Донецької області нині проживає понад 200 тисяч цивільних. У разі окупації вони опиняться перед вибором — залишати рідні домівки або жити під владою, що вже в інших регіонах продемонструвала систематичні порушення прав людини: масові затримання, тортури, зникнення та примусову паспортизацію.
З 1 298 населених пунктів Донецької області 847 уже перебувають під окупацією, з яких майже половина — ще з 2014 року, після анексії Криму. Ті, хто залишився на непідконтрольній території, змушені виживати в умовах репресій та повної відсутності гарантій безпеки.
Політичний аспект питання не менш принциповий. Українське суспільство сповідує історичний принцип «нічого про нас без нас». Будь-які рішення, які ухвалюватимуться щодо територій без участі самої України, сприймаються як заперечення державного суверенітету і національної ідентичності.
Опитування показують, що понад 75% громадян проти будь-яких «обмінів землі на мир», а серед військових цей показник ще вищий. Володимир Зеленський наголошує, що його позиція відображає суспільний консенсус і волю тих, хто на фронті захищає країну з 2014 року.
Донбас — це не просто шахти, заводи і тактичні рубежі. Це дім для сотень тисяч людей, які стали символом стійкості та боротьби. Волонтерка Катерина Арісой, яка народилася в Бахмуті та допомагає евакуйованим, каже, що для неї ці землі — не абстрактний клаптик на карті, а місце, де жили її рідні, яке тепер зруйноване війною. І саме тому українці не готові відмовитися від нього навіть у обмін на обіцянки миру, в щирість яких вони не вірять після років російської агресії.
Сьогодні позиція України чітка: без гарантій безпеки, виведення російських військ та відновлення контролю над усіма окупованими територіями жодні домовленості не матимуть сенсу. Донбас залишається не лише географічною точкою на мапі, а серцем українського опору, і саме тому будь-які розмови про його «обмін» викликають в суспільстві категоричне несприйняття.
