Заява Володимира Зеленського про те, що Росія планує відкрити в Білорусі чотири наземні станції управління для дальніх ударних дронів, важлива не лише як оперативне попередження. Вона означає, що Білорусь дедалі глибше вбудовується не стільки у фронтову, скільки в інфраструктурну частину російської війни проти України. Сам Зеленський сказав, що отримав цю інформацію від воєнної розвідки, а також доручив поінформувати партнерів.
Водночас цю новину варто читати тверезо. Публічно самі розвіддані Київ поки не показав, тож наразі йдеться саме про заяву української сторони, а не про незалежно оприлюднений пакет доказів. Білоруське МЗС, за даними Reuters, одразу не відповіло на запит щодо коментаря.
Але важливо інше: ця історія не виникла на порожньому місці. Ще 18 лютого Офіс президента України пояснював санкції проти Олександра Лукашенка тим, що в другій половині 2025 року на території Білорусі вже було розгорнуто систему ретрансляційних станцій для керування ударними дронами, і це посилило можливості Росії бити по північних регіонах України. Тобто нинішня заява про чотири станції виглядає не як нова схема, а як розширення вже запущеної.
За попереднім аналізом Дейком, саме в цьому і полягає головна небезпека. Йдеться не про умовний «другий наступ із Білорусі», а про повільне перетворення білоруської території на тилову платформу для дронової війни: зі станціями зв’язку, елементами наведення, вузлами керування та, ймовірно, кращим покриттям для атак по півночі й заходу України.
Сам Зеленський у понеділок увечері прямо нагадав, що така допомога з боку Білорусі вже раніше посилювала руйнівний ефект російських ударів, поки Україна не вжила заходів. На сайті президента це сформульовано ще жорсткіше: Україна вже знищувала відповідні антени, встановлені для підтримки атак «шахедів» на Київ і північні області. Це важливий штрих, бо він дає зрозуміти: Київ розглядає такі об’єкти не як абстрактну допоміжну інфраструктуру, а як законну військову ціль.
У практичному сенсі наземні станції управління для дальніх дронів — це питання не лише маршруту, а стійкості атаки. Чим ближче й надійніше розміщені елементи керування, ретрансляції та навігаційної підтримки, тим легше Росії обходити українську ППО, утримувати сигнал, коригувати політ і підлаштовувати удари під конкретний регіон. Те, що Україна одночасно вводила санкції проти постачальників обладнання серії Kometa для супутникової навігації, показує: Київ бачить дронову загрозу саме як поєднання платформ, зв’язку і навігації.
Політично це ще одне свідчення того, що Білорусь дедалі менше виглядає окремим гравцем. Українська влада прямо пише, що Лукашенко «торгує суверенітетом Білорусі» заради збереження особистої влади, а ЄС ще у 2022 році розширив санкції проти Мінська саме через його участь у російській агресії проти України. Іншими словами, нинішня історія не починає білоруську залученість, а лише переводить її на новий технічний рівень.
Саме тому загроза ширша за чотири конкретні точки на мапі. Якщо Росія справді створює в Білорусі нові вузли для дальніх БПЛА, це означає спробу зробити північний повітряний напрямок знову більш небезпечним і більш гнучким. Для України це додатковий тиск на ППО, на прикордонні області, на Київський вузол оборони і на загальну логіку розподілу ресурсів між фронтом і тилом.
Не менш важливий і дипломатичний сенс заяви Зеленського. Коли він окремо доручає Кирилу Буданову інформувати партнерів, це означає, що Київ хоче не просто зафіксувати загрозу, а перетворити її на аргумент для нового тиску — санкційного, технологічного й політичного. Особливо з огляду на те, що українська сторона вже пов’язує білоруський напрямок не тільки з дронами, а й із розвитком інфраструктури під ракетну систему «Орешник».
Тут є ще один важливий висновок. Білорусь для Росії дедалі цінніша не як місце масового розгортання сухопутних військ, а як територія, з якої можна дешевше й безпечніше множити асиметричний тиск: запускати дрони, підтримувати навігацію, розсіювати українську оборону і тримати постійну нервову напругу без великого наземного вторгнення. У сучасній війні це часто ефективніше за демонстративне накопичення танків біля кордону.
Головний висновок жорсткий, але поки проміжний. Україна заявляє про новий крок Росії в Білорусі, а попередні офіційні заяви Києва показують, що дронова інфраструктура на білоруській території вже використовувалася раніше. Тому нинішню новину варто сприймати не як одиничний інформаційний сплеск, а як попередження про системне поглиблення осі Росія—Білорусь у війні дронів. Проте остаточну картину масштабу цих планів можна буде оцінити лише тоді, коли з’явиться більше відкритих підтверджень або супутніх дій з боку Москви та Мінська.
