Президент Трамп, який обирав конфронтаційний підхід до Китаю, поставив на карту не лише торговельні суперечки, а й майбутнє глобальної зовнішньої політики США. Його рішення ввести високі тарифи на китайські товари стало центральною точкою американської стратегії, проте така рішучість супроводжується численними ризиками. З одного боку, Трамп обіцяв вирішити численні торговельні суперечності, а з іншого — його тарифна політика загрожує перекрити важливі переговори з Китаєм з інших питань, таких як безпека Тайваню, контроль за виробництвом фентаніліву, регулювання роботи популярних платформ, зокрема TikTok, а також питання, пов’язані з ядерною зброєю та штучним інтелектом.
Спершу, адміністрація Трампа заявляла, що мета тарифів полягає в тому, щоб примусити Китай до компромісу і зменшити дисбаланс торгівлі, що існує між двома країнами. Проте вже з початку цього року внутрішні суперечки у Білому домі свідчать про те, що стратегія є далекою від єдиної і узгодженої. Різні фракції в уряді висловлювали різні думки: одні заявляли, що тарифи повинні примусити Пекін зробити поступки щодо інших важливих питань, інші — що основною метою є створення самодостатньої американської економіки, що відмовиться від залежності від китайських товарів на суму понад 640 мільярдів доларів двосторонньої торгівлі.
За словами провідних аналітиків, як-от Раш Доші, нинішня стратегія Трампа є низкою непослідовних тактик, а не продуманою великою стратегією. «Що є великою стратегією адміністрації щодо Китаю? Вона ще не сформульована. Є тільки набір розрізнених дій», – зазначає один з експертів, який відзначив, що якщо США не зуміють залучити своїх союзників до спільного протистояння, країна може опинитися наодинці у боротьбі з величезною економічною потужністю Китаю. Дійсно, протягом останніх днів з’явилися інформації про те, що американські переговорники все частіше ведуть окремі консультації із своїми партнерами, серед яких є Японія, Південна Корея, Індія, Тайвань та країни Європейського Союзу. Їх спільною метою є створення коаліції, здатної протистояти китайським торговельним практикам, залучати інвестиції в американську промисловість і посилювати безпекові зв’язки.
Транспортування контейнерів у порту Тяньцзінь, Китай, минулого місяця. Пекін відповідав кожному підвищенню тарифів пана Трампа, намагаючись дати зрозуміти, що він може терпіти біль довше, ніж Сполучені Штати. Через The New York Times
Незважаючи на амбіції адміністрації, тарифна політика Трампа має серйозні наслідки для глобальної економіки. Китай, який вже відповів на кожне підвищення тарифів, демонструє здатність витримувати економічний тиск. У відповідь на американські заходи, Пекін оголосив про тимчасову зупинку експорту ряду критичних мінералів та магнітів, що використовуються в автомобільній промисловості, виробництві напівпровідників і оборонних технологіях. Ці кроки нагадують Вашингтону про те, що Китай має значний арсенал засобів для порушення глобальних ланцюгів постачання та може вплинути на стратегічні галузі американської економіки.
Серйозність ситуації підкреслює і те, що економічна конфронтація може вивести відносини між двома супердержавами на рівень, який не спостерігався з часів відновлення повномасштабних дипломатичних відносин у 1979 році. Колишній посол США в Китаї Р. Ніколас Бернс зазначає, що нинішній конфлікт можна назвати однією з найсерйозніших криз у відносинах між Вашингтоном та Пекіном. Він наголошує, що американське суспільство не повинно співчувати китайському уряду, який сам заявляє про себе як про жертву, хоча насправді він є головним порушником міжнародної торгової системи. За його словами, головним викликом нині є відновлення комунікації на найвищому рівні, щоб уникнути роз’єднання двох економік, що тісно переплетені.
У той же час адміністрація Трампа змушена вирішувати питання пріоритетів у зовнішній політиці. Одне з ключових запитань полягає у тому, чи готові США захищати Тайвань у разі агресії з боку Пекіна. Публічні заяви президента свідчать про певні коливання у цій стратегії, і наразі немає чіткої відповіді, яка могла б задовольнити як американських союзників, так і міжнародну спільноту. Водночас Трамп неодноразово наголошував, що його тарифна політика працює настільки ефективно, що він розглядає можливість введення додаткових тарифів на імпорт комп’ютерних чіпів, фармацевтичних засобів та інших товарів. «Чим вищий тариф, тим швидше вони почнуть прибувати», — заявляв президент, вказуючи на те, що компанії, зацікавлені в інвестиціях у США, прагнуть уникнути сплати імпортних зборів.
Проте внутрішні суперечки в адміністрації лише поглиблюють кризу. Деякі високопосадовці виступають з публічними критичними зауваженнями щодо політики Трампа, зокрема його радник з питань торгівлі Пітер Наварро, якого навіть відомі бізнесмени неодноразово називали «дурнем». Подібні заяви створюють враження розбіжностей всередині самого уряду, що в свою чергу ускладнює досягнення згоди щодо спільної стратегії проти Китаю. Наявність численних внутрішніх голосів свідчить про те, що адміністрація поки що не змогла визначити, чи буде її головним пріоритетом протистояння з Пекіном через введення нових тарифів, чи пошук спільних проектів і партнерств із союзниками для посилення колективного впливу на Китай.
Водночас варто зазначити, що Китай активно використовує дипломатичні канали для уникнення ескалації конфлікту. За неофіційними даними, відбуваються закулісні переговори за участю колишніх дипломатів, які мають глибокі зв’язки як у Вашингтоні, так і в Пекіні. Наприклад, колишній посол Китаю в США Cui Tiankai, який має значний досвід спілкування в обох столицях, активно шукає шляхи для зниження напруженості. Проте історія свідчить, що навіть після низки зустрічей і домовленостей відносини між двома країнами можуть залишатися напруженими протягом тривалого часу, як це було після візиту американської делегації до Тайваню у 2022 році, коли Китай почав проводити масштабні військові навчання.
Американські солдати під час військових навчань у Фінляндії в лютому. Китай оголосив про припинення експорту рідкісних мінералів, які широко використовуються в оборонній промисловості США. Джим Хьюлбрук
Нинішня ситуація є надзвичайно делікатною, адже торгова війна, яку розгорнув Трамп, загрожує не лише економічній стабільності, а й може вплинути на численні геополітичні процеси в регіоні Азії та за її межами. З одного боку, введення тарифів покликане стати потужним інструментом тиску на Китай, з іншого — воно може призвести до розриву важливих переговорних процесів з іншими країнами, що мають спільні інтереси щодо протидії китайській експансії. Експерти наголошують, що без підтримки союзників США ризикують опинитися в ізольованій позиції, що значно ускладнить вирішення ключових питань, таких як контроль над технологічним розвитком, питання безпеки в Південно-Китайському морі та забезпечення стабільності в регіоні Тайваньського протоку.
Попри всі ризики, Трамп продовжує наполягати на тому, що саме його підхід до торгівлі з Китаєм є правильним. Однак індикатори показують, що така стратегія може призвести до серйозних наслідків не тільки для американської економіки, а й для глобальної торговельної системи в цілому. Як підкреслює один із аналітиків, якщо переговори з Китаєм і союзниками США не знайдуть компромісу, країни можуть опинитися на межі рецесії, а розрив у двосторонніх відносинах може перетворитися на довготривалу кризу, що негативно вплине на стабільність у всьому світі.
Таким чином, дилема Трампа стає символом сучасних глобальних протиріч: з одного боку, прагнення домогтися економічних вигод через агресивну тарифну політику, а з іншого — ризик втрати стратегічних партнерів та порушення важливих міжнародних домовленостей. Чи зуміє адміністрація США знайти золоту середину між боротьбою за національні інтереси і збереженням єдності з союзниками, поки Китай продовжує зміцнювати свої позиції на світовій арені? Час покаже, але наразі очевидно, що торгова війна, яку розгорнув Трамп, може стати тією критичною ланкою, від якої залежатиме майбутнє зовнішньої політики не лише США, а й усього міжнародного співтовариства.
