У світі дипломатії нечасто буває, що на ключову посаду призначають того, хто вже вийшов на пенсію. Але саме це сталося з Палмерстоном, легендарним котом британської дипломатичної служби, який тепер зайняв новий пост у Бермуді.
Колишній головний мишолов Міністерства закордонних справ Великої Британії, який у 2020 році пішов у відставку, знову повертається до роботи.
У своєму повідомленні на платформі X (Twitter) він написав:
"Я тільки почав працювати консультантом з котячих відносин (напівпенсіонер) у нового губернатора Бермуди. Я був зайнятий зустрічами з дуже гостинними бермудцями".
Це несподіване повернення викликало хвилю обговорень у британських дипломатичних колах, адже Палмерстон був не просто улюбленцем чиновників, а справжньою легендою зовнішньої політики.
Від пенсійного життя до нових викликів
Після виходу у відставку у 2020 році Палмерстон оселився у сільській місцевості разом із Андрю Мердоком, своїм колишнім колегою з Міністерства закордонних справ. Спочатку він насолоджувався спокійним життям, лазив по деревах і досліджував околиці.
Але, схоже, що поклик служби виявився сильнішим, ніж бажання вести розмірене життя. Тепер він супроводжує Мердока, який у вересні 2024 року був призначений губернатором Бермуди.
Хто такий Палмерстон?
Чорно-білий кіт Палмерстон отримав своє ім'я на честь лорда Палмерстона – прем'єр-міністра Великої Британії у 1850-60-х роках, відомого своєю жорсткою зовнішньою політикою та активним втручанням у міжнародні справи.
Кіт Палмерстон не поступався своєму знаменитому тезці в питаннях дипломатичних інтриг – хоча його головною спеціалізацією було ловити мишей у будівлях британського уряду.
Він з'явився у Міністерстві закордонних справ у 2016 році, коли його взяли з притулку. Вважається, що на той момент йому було близько двох років, але точний вік залишається загадкою.
Ключовий британський дипломат разом з Ендрю Мердоком, губернатором Бермудських островів. МЗС, через Associated
Конфлікт із Ларрі: війна мишоловів
Однією з найбільш відомих сторінок у біографії Палмерстона став його затяжний конфлікт із Ларрі, головним мишоловом на Даунінг-стріт, 10.
Ларрі, який перебуває на своїй посаді ще з 2011 року і пережив шістьох прем'єр-міністрів, ніколи не ладнав із Палмерстоном. У 2016 році їхня ворожнеча вийшла на новий рівень, коли Палмерстон намагався увійти на територію Ларрі. Зав’язалася бійка, у ході якої Палмерстон використав кігті, а Ларрі отримав серйозне поранення, яке потребувало ветеринарної допомоги.
Відтоді їхні стосунки залишалися напруженими, хоча час і розлука, схоже, поступово згладжують їхню ворожнечу.
З огляду на те, що тепер Палмерстон перебуває за 3 000 миль від Ларрі, політичні аналітики вважають, що їхнє протистояння поступово зійде нанівець.
Що відомо про нову посаду Палмерстона?
Його офіційна роль у Бермуді – консультант із котячих відносин. Це напівофіційна посада, яка, окрім традиційних обов’язків мишолова, передбачає зміцнення зв’язків між губернатором і місцевими жителями.
Бермудці вже встигли тепло прийняти нового котячого чиновника. Він регулярно з'являється на зустрічах, інспектує резиденцію губернатора та, за чутками, розширює свій вплив на територію острова.
Як відреагувала громадськість?
Новина про повернення Палмерстона викликала великий інтерес. Колишній керівник британської дипломатії Саймон Макдональд пожартував, що запитання про долю Палмерстона було найчастішим, яке йому ставили після виходу у відставку.
"Я завжди казав, що він пішов на відпочинок у сільську місцевість. Але багато хто сприймав це як евфемізм на кшталт "він помер". Тепер у нас є докази життя – він у Бермуді! Бажаю успіхів у новому призначенні!" – написав Макдональд.
Що далі для Палмерстона?
Хоча Палмерстон офіційно вважається "напівпенсіонером", його кар'єра далека від завершення. У Бермуді він, схоже, знайшов ідеальне місце для продовження дипломатичної місії – теплий клімат, відсутність конкурентів на зразок Ларрі та повна підтримка з боку місцевих чиновників.
Чи можливе його повернення у британську політику? Це питання поки що залишається відкритим. Але одне можна сказати напевно – Палмерстон не з тих, хто тихо зникає з історії.
