Київ, Україна — Коли у лютому 2022 року російські війська перейшли український кордон, розпочавши повномасштабне вторгнення, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба порівняв цей напад з агресією нацистської Німеччини під час Другої світової війни. «Україна перемогла це зло і переможе це», — написав тоді пан Кулеба у своєму Twitter, чітко визначивши завдання для своєї країни: «Зупинити Путіна».
Ці слова стали не лише його особистим гаслом, але й центральним меседжем на всіх дипломатичних фронтах, де Кулеба впродовж 30 місяців зміцнював міжнародну підтримку для України. Його зусилля у залученні нових і старих союзників зробили його одним із найвпізнаваніших облич, що представляють справу Києва.
Минулої середи Дмитро Кулеба став найвищим за рангом посадовцем уряду, який, за словами спікера Верховної Ради, подав у відставку. Це рішення виглядає найбільшим кадровим перетасуванням в уряді президента Володимира Зеленського з початку війни — крок, який сам Зеленський назвав необхідним для досягнення всіх потрібних результатів. Однак сам Кулеба публічно не коментував свою відставку.
Будучи головним дипломатом України, Кулеба неодноразово виступав за надання як військової, так і політичної підтримки. Його діяльність була зосереджена на досягненні двох головних цілей: переконати США і Німеччину у необхідності постачання Україні систем протиповітряної оборони Patriot, щоб захистити країну від російських ракетних ударів, і просувати прагнення України до членства у НАТО та Європейському Союзі.
«Україна — це єдина країна у світі, яка щоденно піддається атакам балістичних ракет», — заявив Кулеба на пресбрифінгу у березні. «Patriots повинні бути розгорнуті тут, в Україні, для захисту реальних людських життів, а не залишатися там, де загроза ракетних ударів відсутня».
Дмитро Кулеба також активно просував найбільш амбітні дипломатичні цілі України: вступ до НАТО та членство в Європейському Союзі. Обидва ці напрями зустрічали опір з боку деяких союзників, які побоювалися, що надання Україні членства спровокує Кремль на ще більш агресивні дії.
Кар'єрний дипломат, Кулеба приєднався до Міністерства закордонних справ України після закінчення Київського університету імені Тараса Шевченка, де вивчав міжнародне право. Згідно з його офіційною біографією, він займав посади в Європейській Раді, був послом з особливих доручень, відповідальним за онлайн-дипломатію, та очолював Український інститут, який займався культурною дипломатією.
У 2020 році, у віці 38 років, він став міністром закордонних справ. Кулеба став першим українським міністром, який відвідав Африку, а в липні 2023 року здійснив поїздку до Китаю.
У 2021 році, коли Росія почала переміщати війська до кордонів з Україною, чиновники в Києві почали бити на сполох через можливе вторгнення. Тоді Кулеба почав активно шукати підтримку на випадок війни. Того року він щонайменше двічі відвідував Вашингтон, де зустрічався з держсекретарем США Ентоні Дж. Блінкеном, намагаючись відновити відносини України з США після того, що він назвав «важким періодом» у двосторонніх відносинах під час президентства Дональда Дж. Трампа, який був нерішучим у діях проти Росії.
У вівторок увечері, ще до того, як його відставка стала відомою, Дмитро Кулеба дав інтерв'ю CNN, де повторив свої основні тези. Вже в середу вранці, після чергової смертоносної атаки Росії, він написав у соціальних мережах: «Я закликаю всі столиці, міністрів, міжнародні організації та інших рішуче засудити воєнний злочин Росії проти мирних жителів».
Зусилля Кулеби на дипломатичному фронті залишили глибокий слід у міжнародній політиці. Вони продемонстрували, що навіть під час війни країна може бути активним учасником глобальної дипломатії, відстоюючи свої інтереси та змушуючи світ звертати увагу на несправедливість.
Успіхи та досягнення Кулеби не можна недооцінювати. Завдяки його зусиллям Україна отримала не лише військову допомогу, але й підтримку у міжнародних організаціях, зокрема у ООН та Раді Європи. Він став голосом, який постійно нагадував світу про трагедію, що відбувається в Україні, і про необхідність підтримки у боротьбі з російською агресією.
У той час, як країна продовжує свою боротьбу за свободу та незалежність, спадщина Кулеби як одного з головних архітекторів міжнародної підтримки України залишиться важливою сторінкою в історії української дипломатії. Його робота показала, що навіть у найтемніші часи, коли здавалося, що світ може забути про Україну, були люди, готові не лише захищати її інтереси, але й боротися за майбутнє, в якому країна буде вільною і суверенною.
Для багатьох українців Дмитро Кулеба став символом стійкості та непохитності. Він показав, що дипломатія може бути зброєю, яка не менш важлива за танки і ракети, і що у боротьбі за свободу слова та правду завжди знайдуться ті, хто готовий стати на її захист.
