Україна входить у літо з масштабною дорожньою кампанією, яка давно перестала бути лише питанням інфраструктури. На четвертий рік великої війни дороги стали елементом оборонної стійкості: через них рухається військова техніка, гуманітарні вантажі, експорт, евакуація населення та щоденна економіка країни. Саме тому уряд поставив жорсткий дедлайн — до 1 червня завершити поточні ремонти на всіх дорогах загального користування.
Йдеться не про капітальне будівництво чи масштабні нові проєкти, а про швидке відновлення проїзності ключових маршрутів. За словами прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, у 2026 році планується відремонтувати близько 10 мільйонів квадратних метрів дорожнього покриття. Основний акцент зроблено на трасах із найбільшим навантаженням та стратегічним значенням для логістики, оборони й роботи громад.
Станом на початок травня основні роботи вже завершені на міжнародних магістралях, які залишаються критичними для експорту, постачання та сполучення між регіонами. Це особливо важливо в умовах постійного тиску на транспортну систему країни, коли частина портової інфраструктури працює з обмеженнями, а навантаження на автомобільні перевезення суттєво зросло. За попереднім аналізом «Дейком», саме дорожня логістика стала однією з ключових опор внутрішньої економічної стабільності після переорієнтації торговельних маршрутів у воєнний період.
Окремий блок робіт зосереджений поблизу фронту. Державна спеціальна служба транспорту продовжує ремонти в 40-кілометровій зоні біля лінії зіткнення. Роботи тривають на 59 ділянках загальною протяжністю понад 1200 кілометрів. У прифронтових регіонах дороги фактично працюють у режимі постійного перевантаження: важка техніка, військові колони, евакуаційний транспорт і руйнування від ударів швидко знищують покриття.
Саме тут дорожня інфраструктура напряму пов’язана з безпекою. Затримка ремонту може означати ускладнену евакуацію цивільних, довший час підвозу боєприпасів або перебої з медичною логістикою. Через це уряд дедалі частіше розглядає дорожні роботи не як окрему галузеву політику, а як частину системи національної стійкості.
Паралельно Кабінет Міністрів намагається закрити ще одну проблему — стан місцевих доріг. Саме вони у багатьох громадах залишаються найслабшою ланкою транспортної системи. Частина маршрутів роками не бачила повноцінного ремонту, а війна лише прискорила деградацію покриття. Для підтримки регіонів уряд додатково спрямує 3,5 мільярда гривень на місцеву дорожню мережу.
Це рішення має не лише інфраструктурний, а й економічний вимір. У багатьох областях саме локальні дороги визначають доступ до лікарень, шкіл, аграрної логістики та промислових підприємств. Погана транспортна доступність автоматично підвищує витрати бізнесу, сповільнює постачання й знижує мобільність робочої сили. Для громад, які прийняли внутрішньо переміщених осіб або стали тиловими центрами, ця проблема стала особливо відчутною.
Водночас нинішня кампанія демонструє й зміну підходу держави до дорожньої політики під час війни. Якщо раніше великі інфраструктурні проєкти часто оцінювалися через політичний або іміджевий ефект, то тепер головним критерієм стала функціональність. У пріоритеті — не нові автобани, а швидке відновлення критичних ділянок, здатних забезпечити безперервний рух країни в умовах воєнної економіки.
На дорогах державного значення з початку 2026 року вже відновлено близько 9 мільйонів квадратних метрів покриття. Ці темпи свідчать про спробу уряду максимально використати весняно-літній сезон для стабілізації транспортної системи до наступного осінньо-зимового циклу, коли навантаження на інфраструктуру традиційно зростає.
Для країни, що воює, дорога сьогодні — це вже не лише асфальт. Це маршрут постачання, коридор евакуації, шлях експорту і фактично нервова система держави, яка має працювати без зупинки навіть під час війни.
