Вперше за понад пів століття у Франції колишнього президента відправили за ґрати.
Ніколя Саркозі, який очолював країну з 2007 по 2012 рік, прибув до в’язниці La Santé у Парижі для відбуття покарання. Його визнано винним у змові з метою незаконного фінансування виборчої кампанії 2007 року коштом лівійського режиму Муаммара Каддафі.
Суд призначив п’ятирічний термін, із яких кілька років він може провести під домашнім арештом або в умовах обмеженої ізоляції. Та навіть коротке ув’язнення колишнього президента стало шоком для французького суспільства, яке досі сприймає цю справу як політичний землетрус.
Керівництво паризького суду повідомило, що судді, які брали участь у процесі, отримали смертельні погрози після оголошення вироку. Прокуратура відкрила розслідування, засудивши «сплеск ненависті» у соціальних мережах, який супроводжував справу.
Саркозі, відомий своєю жорсткою енергією та різким характером, назвав вирок «ганебним і несправедливим».
«Це приниження не мене, а Франції», — заявив він у консервативному журналі після суду. Колишній президент стверджує, що став жертвою політичного переслідування і що його справа нагадує скандал Дрейфуса, єврейського офіцера, якого у XIX столітті безпідставно звинуватили у шпигунстві.
В’язниця La Santé, де перебуває Саркозі, має суворий режим, але й особливі умови безпеки. Його помістили в окрему камеру, щоб уникнути ризику нападів.
Колишній президент зможе щодня прогулюватися двічі та отримувати три відвідування на тиждень — рівно стільки, скільки дозволено кожному ув’язненому.
Після втрати ордена Почесного легіону Саркозі залишився символом суперечливого політичного спадку — від реформ внутрішньої безпеки до скандалів, які не припиняються вже понад десятиліття. Його звинувачували у корупції, незаконному впливі та порушенні виборчого законодавства, але саме «лівійська справа» стала вирішальною.
Судді цього разу не дозволили Саркозі залишатися на волі до розгляду апеляції — виняток, який раніше застосовували лише у 58% випадків. Це означає, що він відбуватиме покарання навіть під час апеляційного процесу, який заплановано до кінця березня 2026 року.
Реакція французького політикуму виявила глибокий розкол.
Консерватори з партії «Республіканці» назвали вирок політично вмотивованим. Євродепутат Франсуа-Хав’єр Белламі заявив, що суд «перетворився на політичний інструмент», а віцепрезидент партії Жоффруа Дідьє назвав рішення «спробою приниження президента».
Однак президент Еммануель Макрон, попри дружні стосунки із Саркозі, засудив напади на суддів, назвавши їх «неприйнятними». Водночас він таємно зустрівся з екс-президентом у п’ятницю, за кілька днів до арешту, що спровокувало чутки про приховану політичну домовленість.
Газета Le Monde у редакційній статті попередила про «трампізацію» французької політики — тобто спробу делегітимізувати суд, звинувачуючи його у політичній упередженості. Подібна риторика, зазначає видання, може підірвати довіру до верховенства права у Франції.
На тлі скандалу зросла напруга і навколо справи Марін Ле Пен, лідерки ультраправих, яка була засуджена за розтрату коштів ЄС і позбавлена виборчого права на п’ять років. Її прихильники, як і табір Саркозі, заявляють про «маніпуляції системи правосуддя».
Опитування Ifop показало, що 70% французів шоковані загрозами суддям, але понад половина вважає вирок Саркозі обґрунтованим. Така поляризація відображає глибоку кризу довіри до політичних еліт і судової системи одночасно.
На підтримку колишнього президента виступили його родина й колишні соратники. Син організував мітинг біля будинку Саркозі, де десятки прихильників закликали «припинити політичну розправу». Міністр культури Рашіда Даті назвала Саркозі «членом родини», а міністр юстиції Жеральд Дарманен заявив, що відчуває «сум і повагу» до свого колишнього керівника.
Попри емоційні заяви, юристи Саркозі вже подали клопотання про дострокове звільнення. За законом Франції, такий запит розглядається протягом двох місяців, однак шанси на успіх мінімальні, адже суд наголосив на «тяжкості злочину».
Юридичний аналітик П’єр Леконт зазначив, що цей прецедент стане визначальним для всієї європейської політики: «Тепер жоден президент не може вважати себе недоторканним. Франція зробила символічний крок до реальної рівності перед законом».
Та водночас справа Саркозі показала, наскільки крихкою лишається демократія, коли політична еліта не готова прийняти рішення суду. Судова влада у Франції опинилася між обов’язком виконувати закон і ризиком стати мішенню політичної помсти.
