У вівторок, 6 травня 2025 року, Німеччина пережила один із найнепередбачуваніших політичних днів за останні десятиліття. Фрідріх Мерц, лідер Християнсько-демократичного союзу (ХДС), здобув перемогу в повторному голосуванні в Бундестазі та став новим федеральним канцлером Німеччини, подолавши ранкову поразку, яка могла паралізувати новий уряд ще до його формального формування.
Перше голосування вранці стало справжнім шоком. Мерцу забракло всього шість голосів до необхідної більшості у 316 голосів. Це була перша така невдача кандидата на посаду канцлера з моменту заснування сучасної Федеративної Республіки Німеччина. Поразка не лише підірвала імідж Мерца, а й викрила вразливість його коаліції з Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН). Опозиція налічувала 302 голоси, тож очевидно, що декілька депутатів із власної коаліції проголосували проти або утрималися.
Після інтенсивних консультацій та тиску з боку союзників, які побоювалися політичної кризи в Німеччині та нестабільності в Європі, було ухвалено рішення провести друге голосування вже того ж дня. Під час повторного голосування Мерц отримав 325 голосів, здобувши більшість і тим самим забезпечивши собі посаду канцлера. Одразу після цього він почав виконувати церемоніальні обов’язки та сформував уряд, який був приведений до присяги після зустрічі з федеральним президентом Франком-Вальтером Штайнмаєром.
У середу, наступного дня після призначення, новий канцлер має вирушити до Парижа та Варшави для зустрічей з президентом Франції Еммануелем Макроном та прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском. Цей жест розглядається як підтвердження прихильності до основних європейських союзів і прагнення до стабільності.
Втім, події у Бундестазі поставили під сумнів довговічність новоствореного уряду. «Цей уряд починає з крайньої нестабільності — і таким і залишиться. Це протилежність того, що сьогодні потрібно Німеччині», — заявив Бернд Бауманн, представник ультраправої партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Після поразки Мерца в першому голосуванні кандидатка AfD на посаду канцлера Аліс Вайдель закликала до нових виборів — однак ці заклики майже напевно будуть проігноровані іншими партіями.
Фрідріх Мерц (у центрі) обійме посаду у найскладніший для Німеччини час з моменту її возз'єднання 35 років тому. Майя Хітій
Фінансові ринки також нервово відреагували на ранкове фіаско. Індекс провідних німецьких акцій знизився, особливо в секторах оборони й енергетики, які очікували вигоду від обіцяних Мерцом інвестицій. Економісти попередили, що нестабільність у найпотужнішій економіці Європи може поставити під загрозу як внутрішні реформи, так і міжнародні проєкти Берліна.
Мерц, якому 69 років, вже мав проблеми з іміджем і раніше. У січні 2025 року він спровокував масові протести, коли спробував провести через парламент жорсткі обмеження щодо імміграції, при цьому порушивши політичне табу — спробувавши отримати підтримку від ультраправої AfD. Законопроєкт провалився, коли навіть частина його власної партії виступила проти.
Попри критику, Мерц продовжує позиціонувати себе як лідера, здатного надати новий імпульс економіці Німеччини, яка переживає уповільнення зростання, демографічні виклики та посилення міжнародного тиску. Він обіцяє лібералізацію ринку праці, модернізацію інфраструктури та скорочення бюрократії. Водночас новий уряд стикається з високими очікуваннями та внутрішньополітичною напругою, зокрема у питаннях клімату, оборони та енергетичної незалежності.
Очікується, що віцеканцлером стане Ларс Клінгбайль із СДПН, який наголосив на необхідності швидко сформувати дієздатну та стабільну команду. «Важливо, щоб Німеччина отримала стабільний уряд, щоб ми могли негайно почати працювати в надійних структурах», — заявив він.
Мерцова коаліція наразі виглядає вразливою, а її стійкість буде перевірена найближчими місяцями як у внутрішньополітичних, так і в зовнішньополітичних питаннях. Зокрема, особлива увага буде прикута до відносин з Францією, Польщею, а також до позиції Німеччини у підтримці України, подальшого формування оборонної політики ЄС і відносин з США після президентських виборів у Сполучених Штатах.
Таким чином, перемога Фрідріха Мерца з другої спроби стала не просто політичним порятунком, а символом нової епохи німецької політики, де жодна коаліція не може розраховувати на автоматичну підтримку, а довіра — це постійно змінна змінна. Успіх чи провал уряду Мерца стане лакмусовим папірцем для політичної стабільності не лише Німеччини, а й усієї Європи.
