Китайський прорив у біотехнологіях відбувається швидше, ніж у будь-якій іншій країні. Університети й державні лабораторії проводять експерименти, які у США чи Європі викликали б бурю етичних суперечок. Досліди з моделювання ALS, аутизму чи шизофренії на свинях і мавпах демонструють амбітність Китаю у спробі стати світовим лідером у генній терапії та фармацевтичних інноваціях.
Ключовою фігурою цієї революції став професор Цзя Ічан з Цінхуа. Його експерименти зі свинями дозволили створити модель невиліковної хвороби ALS, де тварини вперше проявили симптоми, що не з’являлися у мишах. Саме це відкриття допомогло розробити генотерапію SNUG01, схвалену FDA для клінічних випробувань. Водночас постає дилема — чи можна виправдати страждання тварин заради порятунку людей.
Під крилом держави Китай масштабує експерименти з генетично модифікованими свійськими та дикими видами. Президент Сі Цзіньпін проголосив біотехнологію стратегічним пріоритетом, а державне фінансування перевищило 3 млрд доларів. Регуляторні бар’єри практично відсутні, що дає вченим можливість експериментувати там, де в Заходу існують строгі обмеження.
Компанії Shanghai Model Organisms Center і Biocytogen створюють популяції мавп, собак і свиней з вродженими розладами. Така масштабна біоінженерія породжує нові ризики — від надмірної залежності США та ЄС від китайських біомоделей до загроз подвійного призначення, зокрема створення біозброї. Європейські аналітики попереджають: зменшення етичного контролю в Китаї може вплинути на глобальну біобезпеку.
Заглиблення в дослідження редагування генів може бути ключовим для плану Китаю щодо розробки інноваційних ліків — Андреа Верделлі
У Китаї діють вісім державних центрів генетичних досліджень, де утримуються десятки тисяч тварин. Публічний дискурс щодо їхнього захисту відсутній — активістів звинувачують у «західному впливі». На відміну від Європи, де переважають заклики до заборони вівісекції, у Китаї тваринні експерименти сприймають як патріотичний внесок у науковий прогрес.
Питання етики виходить за межі моралі — воно стосується майбутньої архітектури медицини. Чи підготовлений світ до того, що терапії з порушеною біоетикою стануть комерційною реальністю? Коли мавпи з геномом людини використовуються для дослідження аутизму, постає запитання: де межа між лікуванням і маніпуляцією природою?
Вчені з Оксфорда та Північної Кароліни попереджають: експерименти з великими тваринами не лише поглиблюють страждання розумних видів, а й підривають довіру до наукових інституцій. Однак для китайських біоінженерів це не перешкода, а перевага — вільний доступ до генетичного матеріалу та масове виробництво біомоделей забезпечують темпи, яким Захід не може протистояти.
Технологія CRISPR, що дозволяє вносити точкові зміни в ДНК, стала основою китайського біотехнологічного ривка. Її поєднання з клонуванням мавп і свиней створює стандартизовані «серії» тварин із однаковими патологіями, що дозволяє тестувати ліки значно швидше. Проте такі методи ставлять нові питання — як зупинити використання цих технологій для менш гуманних цілей.
Дві клоновані макаки на ім'я Чжун Чжун та Хуа Хуа в дослідницькому центрі приматів при Китайській академії наук у 2018 році — Цзінь Ліван/Xinhua News Agency
Коли в 2018 році китайський вчений відредагував ДНК людських ембріонів, світ відреагував шоком. Скандал привів до ув’язнення дослідника, але так і не зупинив темпів експериментів із тваринами. Генно-модифіковані мавпи з розладами сну, депресією чи хворобою Паркінсона стали нормою в лабораторіях. Тепер ці експерименти використовуються як моделі для створення нових препаратів.
Критики вважають, що Китай перетворює біоетику на інструмент державної м’якої сили: успіхи вчених використовуються в медіа як доказ наукової вищості перед Заходом. У підсумку постає новий поділ світу — на держави, що стримують експерименти, та на ті, що прискорюють їх без етичних обмежень.
Поки Захід сповільнює розробки через етичні перевірки, Китай формує власну екосистему біомедицини. Ринок генетично модифікованих тварин оцінюється у 15 млрд доларів і зростає щороку. Якщо тенденція збережеться, вже до 2030 року половина світових біомедичних моделей може походити з Китаю — з усіма наслідками для етики та глобальної безпеки.
У підсумку експерименти на тваринах у Китаї перетворилися на геополітичний інструмент. Відсутність контролю дозволяє просуватися вперед у розробках, але ставить під загрозу сам принцип гуманності в науці. Це виклик не лише етичний, а й стратегічний: чи готовий світ до нової ери, де моральні межі визначатиме не людство, а державна амбіція.
